28 січня 2025 року в інтерв’ю журналісту Павлу Зарубіну президент Росії Володимир Путін заявив, що Володимир Зеленський може брати участь у переговорах, але не має права підписувати документи через свою нелегітимність. Він зазначив, що Київ може знайти юридичний спосіб скасувати заборону на переговори, а юристи повинні підтвердити легітимність осіб, уповноважених підписувати угоди. Путін також наголосив, що війна закінчиться, якщо в України закінчаться боєприпаси, і звинуватив Захід у переконанні Києва продовжувати бойові дії.
Які перспективи таких перемовин і хто з ким може домовлятися за таких умов, From-UA поцікавився у українського політичного аналітика та політтехнолога Олександра Кочеткова:
- По-перше, варто розуміти, що політика — це мистецтво можливого, і в ній майже немає неможливого. Якщо хтось колись заявив, що щось категорично виключено в Україні, навіть якщо це зафіксовано документально, все можна переглянути з огляду на нові обставини.
По-друге, звідки взагалі в Росії з’явилися претензії до легітимності Зеленського? З точки зору українського законодавства він залишається легітимним, оскільки під час воєнного стану вибори проводити не можна, а Конституція передбачає безперервність влади. Поки новий президент не складе присягу, чинний глава держави зберігає свої повноваження.
Чому ж Росія почала говорити про нелегітимність Зеленського? Це відповідь на те, що свого часу міжнародний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна, і його почали називати воєнним злочинцем. Формально це ще не доведено, але ордер існує, і його переслідують на міжнародному рівні. Відповіддю стало вигадування "нелегітимності" Зеленського, щоб створити видимість рівності у звинуваченнях.
Зараз Трамп тисне на обидві сторони — і на Україну, і на Росію — з вимогою почати переговори. Зеленський зі свого боку пом’якшує позицію, уточнюючи, що забороняв не самі переговори, а переговори з неуповноваженими особами. Зі свого боку й Росія теж змінює риторику, заявляючи, що Зеленський може брати участь у переговорах, але не підписувати документи.
Проте в Україні навряд чи знайдеться багато охочих підписати таку угоду, особливо серед тих, хто планує політичне майбутнє чи хоче балотуватися на другий термін. Будь-який компромісний варіант, що може бути досягнутий, ризикує викликати негативну реакцію частини українського суспільства, що стане проблемою на виборах.
Ймовірно, підписати таку мирну угоду можуть доручити голові Верховної Ради Стефанчуку. У Конституції чітко прописано, що його легітимність під час війни не викликає сумнівів, а саме ВР відповідає за міжнародну політику, затвердження рішень про війну та мир. Тому ключове питання — не хто підпише угоду, а які домовленості будуть досягнуті, адже їх все одно доведеться ратифікувати в парламенті, а виконуватиме їх виконавча влада на чолі з президентом.
Отже, поки переговори навіть не розпочалися і немає навіть офіційних консультацій, усі ці розмови залишаються лише теоретичними.
- А чи не є це затягуванням переговорного процесу з боку Путіна? Чи влаштує його кандидатура Стефанчука?
- Ще раз повторю: неважливо, хто саме підпише угоду від України. Ключовим є наявність потужних міжнародних гарантів — США, Китаю, європейських країн. Саме вони фінансують Україну, підтримують її не лише у військовій, а й у соціально-економічній сфері, тож матимуть реальні важелі впливу на виконання угоди.
Щодо Путіна, то затягування переговорів дійсно є, але не через питання легітимності Зеленського. Головна причина — ситуація на фронті. Поки Росія поступово просувається вперед, захоплюючи нові території, Кремль має стимул відтягувати будь-які домовленості. Вони будуть використовувати це для внутрішньої пропаганди, розповідаючи про "перемоги".
Насправді затягування переговорів пов’язане не з юридичними питаннями, а з тим, що Росія не готова приймати навіть пропозиції Заходу. Вона висуває неприйнятні умови — фактичну капітуляцію не тільки України, а й Заходу загалом. Це і є головним фактором затягування, а не розмови про те, хто є чи не є легітимним.