Місто Куп'янськ цілком може стати вже найближчими днями першим містом України, яке відчує окупацію вдруге. Колишній командир взводу батальйону "Айдар" Євген Дикий зазначив, що наразі маємо найважчу ситуацію на фронті за всю війну починаючи з весни 2022 року.
Про це він сказав в етері телеканалу "Еспресо".
"Бачимо, що ворог уже цілком серйозно готує операцію, принаймні з метою взяття під контроль всіх Дніпровських островів, які весь цей час з осені 2022 року були під нашим контролем. І не здивуюсь, якщо вони й спробують висаджуватися на правий берег, хоча, швидше за все, саме в режимах таких суїцидальних ДРГ.
Але здається, що Херсону, окрім обстрілів, поки що повторна окупація не загрожує. А от іншому місту, звільненню якого ми так раділи, вже загрожує. Місто Куп'янськ цілком може стати вже найближчими днями першим містом України, яке відчує окупацію вдруге", - вважає Дикий.
Колишній командир взводу батальйону "Айдар" нагадав, як Сили оборони звільняли Харківщину восени 2022 року, як тікали вороги, як ЗСУ стояли кілометрів на 20 східніше, ніж річка Оскіл, а тепер ми вже відбиваємо ворожі атаки в передмістях Куп'янська, а один раз ворог туди вже навіть заїздив. На щастя, вибили, і намагаємося утримати лінію по річці Оскіл.
"Туди ж лягає Покровськ, Курахове, в якому вже йдуть бої в місті. Днями спілкувався з учасниками боїв у Кураховому, і картина виглядає наступним чином. У Кураховому є фортифікації, і ще й добре накопані. Тільки окопи стоять порожні, або, в кращому разі, на ВОП - це взводний опорний пункт, де має сидіти 30 бійців, стрілецький взвод, є три старих діди під 60 років. Оце та картина, яку ми зараз маємо", - зауважив Дикий.
Колишній командир взводу батальйону "Айдар" також додав, що наразі маємо найважчу ситуацію на фронті за всю війну починаючи з весни 2022 року. Навесні 2022 року ми розплачувалися за те, що не вірили, що буде війна, а збиралися смажити шашлики. А тепер ми розплачуємося за те, що два роки відмовляємося проводити нормальну мобілізацію.
Нагадаємо, під час наступу на Курську область Росії втрати ЗСУ були фактично удвічі меншими за російські.