У час, коли Україна стоїть пліч-о-пліч проти російського агресора, коли кожен українець – від Карпат до Донбасу – платить кров’ю за свободу, ужгородський журналіст Олег Диба, головний редактор видання “Закарпаття онлайн”, кинув виклик національній єдності. Його допис у Facebook від 11 червня 2025 року, сповнений отруйної риторики, не лише принижує переселенців з Донбасу, але й сіє зерна ворожнечі, які загрожують розколоти українське суспільство. Ця заява, що звинувачує “Донбас” у “кримінальному, жорстокому, бандитському” впливі на Закарпаття, є не просто словами – це удар у спину нації, що бореться за виживання.
На це звернув увагу сайт «Новини Закараття»: Transcarpathia.news: “Шокуюча заява! Олег Диба проти Донбасу: це вже не журналістика, а мова ворожнечі”.
Отрута ненависті: що сказав Олег Диба
У своєму дописі Диба, коментуючи допис Freshwater Communication Officer у WWF-Україна (яка є українською частиною Всесвітнього фонду природи, структури, яку фінасує російський газпром, з метою гальмування розвитку зеленої екологічно чистої енергетики) змальовує апокаліптичну картину “заходу Донбасу” на Закарпаття, звинувачуючи вихідців з цього регіону в “сплюндруванні” власної землі та намірах зробити те саме з Карпатами.
“Вони роблять з наших гір свої терикони, а з нас, закарпатців, бездумну масу”, – пише він, протиставляючи “закарпатців” і “Донбас” у дусі найгірших традицій ксенофобії. Його заклик “зупинити” цей процес і “згуртуватися” звучить як бойовий клич, що підбурює до ворожнечі проти тимчасово переміщених осіб (ВПО), які втекли від війни, шукаючи притулку в мирному Закарпатті.
Ця риторика – не просто необережні слова. Це свідомий вибір мови, яка розпалює ненависть, принижує гідність і розколює націю. Диба, який сам скаржиться на звинувачення у зв’язках з Віктором Медведчуком та “рукою Кремля”, парадоксально вдається до риторики, що грає на руку ворогу, адже що може бути вигіднішим для Росії, ніж розбрат всередині України?
Світові паралелі: уроки історії
Такі слова, як у Диби, не нові. Вони лунають відлунням темних сторінок історії, коли демагоги розпалювали ворожнечу, щоб розділити суспільство. У 1990-х роках у Руанді радіо “Тисячоліття” закликало до ненависті проти тутсі, що призвело до геноциду, в якому загинули сотні тисяч людей. У сучасній Європі ультраправі політики, як-от Віктор Орбан в Угорщині чи Марін Ле Пен у Франції, використовували риторику проти мігрантів, щоб розпалити страх і нетерпимість, зміцнюючи свої позиції за рахунок суспільного розколу. Диба, можливо, не усвідомлює, але його слова йдуть тим самим шляхом – шляхом ненависті, що отруює серця та знищує єдність.
Правові наслідки: порушення Кримінального кодексу України
Риторика Диби має чіткі ознаки порушення Статті 161 ККУ (“Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності”). Ця стаття передбачає покарання за:
“Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, регіональної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності”.
Ключові аспекти порушення:
- Стигматизація за регіональною ознакою: Узагальнення “Донбас” як синоніму “кримінальності” та “руйнування” принижує гідність мільйонів українців, які походять з цього регіону або були змушені покинути його через війну.
- Протиставлення “ми” і “вони”: Диба чітко ділить суспільство на “закарпатців” і “чужинців” з Донбасу, створюючи образ ворога всередині країни.
- Підбурювання до дії: Заклики “зупинити” та “згуртуватися” можуть бути інтерпретовані як спонукання до дискримінаційних дій, що є особливо небезпечним у воєнний час.
Крім того, допис може підпадати під Статтю 300 ККУ (“Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість”), адже його риторика сприяє нетерпимості за регіональною ознакою. Лінгвістична експертиза може підтвердити умисел автора, що є ключовим для кваліфікації злочину.
Загроза національній єдності: удар по серцю України
У той час, коли Україна бореться з російською агресією, кожне слово, що сіє розбрат, – це ніж у спину нації. Закарпаття стало домом для понад 145,000 переселенців, які втекли від бомб і окупації, шукаючи безпеки в обіймах карпатських гір. [The New York Times, 11 червня 2025]. Звинувачення цих людей у “кримінальності” та “сплюндруванні” – це не лише образа, а й зрада тих, хто втратив усе через війну. Диба, який називає себе патріотом і борцем проти “русского міра”, своєю риторикою робить те, що вигідно ворогу: розділяє українців, коли ми маємо бути єдиними, як ніколи.
Звинувачення у зв’язках з Медведчуком: дим чи вогонь (розслідування сайту «Багнет»)?
Цікаво, що сам Диба обурюється звинуваченнями його та невеличкого організованого угрупування, куди також входить колега- журналістка, уроженка Росії Олена Мудра, яка працює в жанрі журналістького екшн на гранти російського походження, у зв’язках з Медведчуком та російськими структурами, називаючи їх “паскудотним місивом”. Проте його риторика, яка розпалює ворожнечу, викликає запитання: чи не є це спробою відволікти увагу від власних дій? Якщо звинувачення у співпраці з проросійськими силами підтвердяться, це лише додасть ваги підозрам, що його слова – не просто необережність, а частина ширшої стратегії розколу. Саме таку стратегією дотримувались усі ЗМІ, власником яких був Віктор Медведчук. Олег Диба та Олена Мудра можуть скласти «гідну» компанію зрадниці Діані Панченко.
Заклик до дії: зупинити ненависть, зберегти єдність
Україна – це не “Закарпаття проти Донбасу”. Україна – це єдиний народ, який від Сяну до Дінця бореться за свою свободу. Слова Олега Диби – це не журналістика, а отрута, що роз’їдає нашу єдність. Правоохоронні органи мають негайно звернути увагу на цей допис, провести розслідування та притягнути винних до відповідальності за Статтями 161 та 300 ККУ. Громадськість же мусить засудити мову ворожнечі, бо кожен, хто сіє ненависть, працює на руку ворогу.
Ми, українці, сильніші за розбрат. Ми – нація, що вистояла століття боротьби, і ми не дозволимо словам ненависті зруйнувати нашу єдність. Нехай Карпати й Донбас, як і раніше, будуть двома крилами однієї України – нескореної, єдиної, вільної.