Степан Гавриш. Уразливий депутатський імунітет
11.06.2018 12:48

Степан Гавриш. Уразливий депутатський імунітет

Захист народних депутатів полягає в наданні їм індемнітету, тобто неможливості кримінальної відповідальності за висловлювання під час виконання своїх зобов'язань, і імунітету, тобто надання згоди на притягнення до відповідальності виключно парламентом з використанням необхідних процедур. В Україні депутати мають імунітет максимальний, оскільки у ряді країн він є обмеженим, тобто депутата можна затримати і заарештувати у випадку вчинення ним важких злочинів чи знаходження на ньому слідів від цього злочину і в багатьох інших випадків. Є частина імунітету, коли депутат має його виключно в стінах парламенту, тому в деяких країнах депутати тривалий час живуть в парламенті, поки їх адвокати знаходять способи домовитися з поліцією чи з іншими розслідувальними органами.

Причина згоди Конституційного Суду України прийняти зміни в Основному Законі в частині скасування депутатської недоторканності прийняття, назвемо це повним імунітетом для депутатів України, пов'язана була з тим, що в молодій країні, яка здійснила відрив від СРСР, від комуністичної системи, незалежність депутатів і звіт їх українському виборцю має головну особливість для того, щоб сформувати незалежну законодавчу владу. В свою чергу вона виключно залежить від самих депутатів: чим більше незалежність депутатів, тим більше законодавчий орган влади, як гілка влади, може бути незалежним. В цьому контексті дискусія навколо скасування депутатської недоторканості чи її обмеження в Україні має виключно піар-політичний характер, і вона виникає тоді, коли починається календар перевиборів влади, тобто парламентської, президентської влади. І саме це використовується як інструмент боротьби одних політичних партій, в основному опозиційно налаштованих лідерів громадської думки, проти чинної влади, і, перш за все, депутатського корпусу.

Зважаючи на те, що депутат реалізує так чи інакше волю виборців в парламенті, він має мати достатньо високий ступень незалежності від впливу на нього адміністративних виконавчих органів уряду, тоді ж він має цю незалежність реалізовувати в певних імунітетах. Інша справа, який об'єм цього імунітету має бути. Вважаю, що він має бути обмеженим, і для цього треба підійти кваліфіковано з юридичної точки зору. Не так, як ми проводили реформу прокуратури, поліції, інші реформи в дуже складних сферах, де фактично отримали дуже серйозні провали, бо ці системи сьогодні не працюють належним чином. Тому для того, щоб не ліквідувати представницьку функцію українського народу через своїх депутатів в парламенті, щоб держава мали певну ступень незалежності, потрібно зберегти її, але обмежити з огляду на відповідальність за скоєння важких злочинів; при затримані їх отриманні хабарів; при наявності у них, наприклад, в особистих речах вибухових пристроїв тощо; при передачі в парламенті грошей в конвертах (простими словами – зарплати для депутатів).

Думаю, що в цьому контексті потрібно відпрацювати цю конституційну норму таким чином, щоб, з одного боку, зберегти незалежне представництво депутатів в парламенті від виборців, і можливість реалізовувати ту частину установчої функції українського народу, яка делегована саме законодавчому органу. З другого боку, унеможливити поширення корупції і використання імунітету як певного мандату на вседозволеність, на вчинення злочинів під прикриттям політичної діяльності в парламенті. Унеможливити покупку депутатів, покупку номерів в списку тощо. І тут необхідно цю дискусію проводити максимально публічно, в тому числі з огляду на рішення Конституційного суду, яке приймається в закритому режимі. Дуже важливо було б, щоб судді Конституційного суду провели спеціальний брифінг для суспільства, в якому б висловили свої міркування з точки зору об'єму депутатської недоторканості.

Особисто висловлюю супротив скасуванню депутатської недоторканості в цілому, оскільки це перетворить після обрання депутатський корпус у заручника виконавчої влади, в заручника уряду, в заручника тих, хто буде мати реальний імунітет. А сьогодні його мають поліцейські, прокурори, які можуть порушити в будь-який час кримінальну справу проти депутата, який не буде мати недоторканість. З іншого боку, бажання багатьох політиків сказати про те, що це унеможливить корупцію, вирівняє шанси для всіх, хто хотів би прийти в парламент, підвищить конкурентність, має під собою певну логіку, але вона не є достатньою для того, щоб ліквідувати по суті незалежний законодавчій орган. І тут треба бути вкрай обережними, перш за все політикам, які намагаються використати цей процес для боротьби з нинішньою владою.

Так, парламент має найменшу довіру в суспільстві, він високо корумпований, але це питання не тільки депутатів, це питання системи, яка створена в Україні, і нею треба більше опікуватися. Оскільки стримання противаги, які мають існувати, вони серйозно модифіковані, і ступені скасовані, їх немає, а вся влада поступово може зосередитися в одному центрі — в Адміністрації президента. В зв'язку з цим мені здається, що цією темою можуть маніпулювати з різних боків, що є небезпечно. Потрібно відкрита, сучасна, проєвропейська дискусія про саму функцію законодавчого органу, про його місце в системі гілок влади, про його місію, яка пов'язана з тим, що він має обслуговувати інтереси всього українського народу. А для цього йому потрібна в вищій ступені незалежність, яка б гарантувала політичну діяльність опозиції. Найбільше від скасування депутатської недоторканості постраждає опозиція, оскільки в Україні немає незалежного суду, незалежних розслідуючих органів, і таким чином після того, коли буде скасована депутатська недоторканість, фактично опозиції існувати не можна буде.

Степан Гавриш
Український політик, народний депутат України III, IV скликань, ексзаступник секретаря РНБО, колишній член ВРЮ