Після перемовин між США та Росією, що відбулися в Ер-Ріяді, президент Дональд Трамп зробив кілька гучних заяв. Він наголосив, що США надали Україні 350 мільярдів доларів, проте неясно, куди саме вони пішли. Крім того, Трамп повідомив, що рейтинг підтримки Володимира Зеленського серед українців складає всього 4%. Також він заявив, що розчарований українською позицією, оскільки, за його словами, «Україна мала три роки для переговорів».
Видання From-UA поцікавилося у політтехнолога та аналітика Олександра Кочеткова: що означають ці слова Трампа і які наслідки вони можуть мати?
— По-перше, ці гроші пройшли погодження з Конгресом, Сенатом і Держказначейством, і вся інформація про їх розподіл зафіксована — кому і куди вони пішли. Проте якимось дивним чином Ілон Маск, який начебто контролює цей процес (хоча чиновники стверджують, що він не має таких повноважень), поширює щодо цих коштів абсолютно безглузді заяви. Він розповідає байки та плітки про гроші, надані Україні та іншим країнам.
Американські чиновники, які безпосередньо працювали з цими коштами, наголошують, що все, про що говорить Маск, абсолютно не відповідає реальності. Однак Трамп його слухає. Це повна маячня. Ці гроші перебувають під контролем.
Я дуже критично ставлюся до нашої влади та її корупційних ризиків, але вкрасти такі величезні американські кошти неможливо, оскільки вони ретельно відстежуються. Вивезти ці мільярди з України також нереально. Існують певні фінансові коридори, через які можна переказати гроші, але суми понад 10 тисяч доларів вже фіксуються. Навіть у криптовалюті неможливо приховано перевести такі великі суми, оскільки це миттєво вплине на ситуацію на крипторинку, який США також ретельно контролюють. Тож усі ці заяви — повна нісенітниця.
Стосовно зброї — маячня ще більша. Будь-яка серйозна американська зброя оснащена маячками, GPS та іншими засобами стеження, і її переміщення на полі бою фіксується. Якби ця зброя кудись потрапила, її місцезнаходження одразу було б зафіксоване засобами технічної розвідки США.
Жодних підтверджень, що вона опинилася в Африці чи деінде, немає, адже в такому разі вже було б відомо, що, наприклад, певна гаубиця знаходиться в Судані. Але такого не зафіксовано. Я ж кажу, що навіть перевезення такої зброї негайно відстежувалося б розвідкою США. Знов-таки, це просто маячня.
І що мені дуже не подобається — і це має безпосереднє відношення до вашого третього запитання щодо рейтингів президента Зеленського — це те, що позиція Трампа щодо нібито розкрадання грошей повністю збігається з російською риторикою. Це частина інформаційної спецоперації Росії, спрямованої на дискредитацію допомоги Україні, мовляв, європейську та американську підтримку українці крадуть.
Те ж саме стосується тверджень про продаж західної зброї — вони повністю збігаються з російською пропагандою. Щодо рейтингу Зеленського — ситуація аналогічна. Росіяни наполягають, що президент України нібито не має підтримки в суспільстві, що рівень довіри до нього падає. Але, за даними різних опитувань, його рейтинг зараз коливається в межах 50% — трохи більше або трохи менше, залежно від досліджень.
Раніше цими питаннями займалося USAID (яке Трамп зараз закриває), і навіть Держдеп США спирався на більш-менш достовірні цифри. Зараз у всіх трьох аспектах — фінансах, зброї та рейтингах — поширювана інформація повністю збігається з російською пропагандою, яка не має нічого спільного з реальністю. Тобто це все вигадки.
— А те, що було 3 роки на перемовини, про що це Трамп каже?
А тут Трамп проєктує це на себе. Йому імпонує підхід Путіна, бо він сам мислить так само. Він каже: “Я хочу Гренландію”, хоча Гренландія — це частина Данії. І якщо, не дай боже, він висадить десант у Гренландії, і там загине хтось із данського військового контингенту, то звинуватить у цьому Данію — мовляв, це вона не погодилася на його пропозицію.
Він хоче Панамський канал, а якщо його не віддадуть — висадить десант і скаже, що це їхня вина, що він це зробив. Тобто Трамп проєктує такий підхід на себе і вважає, що він має на це право, так само як і Путін.
Фактично Трамп відкидає дипломатію та міжнародні правила, встановлені після Другої світової війни, зокрема принципи поваги до територіальної цілісності й суверенітету. Натомість він пропагує право сили, як у Середньовіччі. Саме цей підхід сповідує Путін, і те ж саме демонструє Трамп, діючи за тією ж логікою: хочу Канаду — віддайте, а якщо ні, то ви й будете винні. Це жахливо.
Але цей підхід може обернутися і проти самого Трампа, і проти США, адже він фактично вирощує нового Путіна. Спочатку — віддаємо Україні, потім Путін вимагає Європу. А далі він прийде до США: «Віддайте нам Аляску». Бо Путін не зупиняється.
До речі, право сили — це, по суті, тероризм, адже воно ігнорує правила і спирається лише на примус. Якщо Трамп розв’язує руки світовому тероризму, узаконюючи право сили, то терористи почнуть діяти ще жорсткіше, атакуючи американські об'єкти по всьому світу.
Північнокорейські ракети вже здатні долітати до США, так само як і до американських військових баз і дипломатичних представництв. Безпілотники терористів також можуть завдавати ударів у будь-якій точці світу. Фактично, Трамп дозволяє це для себе, але не хоче усвідомити, що таким чином він відкриває шлях і для ворогів США. Це дуже небезпечна ситуація.
— Що це означає для України? Що нам робити? Спостерігати, як нашу країну розривають на частини, чи діяти?
Не зовсім так. Фактично ситуація виглядає так: якщо раніше США сприймали Україну як героїчну країну, що чинить спротив значно більшому ворогу — чисельнішому, з більшими ресурсами та потужнішою економікою, як народ, сильний духом і волею, то зараз нам кажуть, що ми самі винні в цій агресії, бо не піддалися загарбнику.
І тепер, замість підтримки, нам фактично нав’язують відповідальність: мовляв, за те, що ви не здалися, ми, США, накладаємо на вас репарації. 500 мільярдів доларів — це, по суті, репарації для «винного» у початку війни. Вони хочуть наші копалини на 500 мільярдів, і це виглядає як репарації не для агресора, а для жертви. Тобто не на Путіна накладають відповідальність, а на Україну.
Те, що відбувається, вимагає від України якнайшвидших і рішучих дій. Нам необхідно об'єднуватися з Європою та переконувати європейських лідерів діяти. Вони вже зрозуміли, що їх фактично «віддають» Росії.
Трамп заохочує Росію до агресії проти Європи, адже він готовий вивести американські війська з європейських країн. Він відкрито заявляє, що захист США можливий лише за умови значно вищих фінансових внесків. По суті, він руйнує НАТО та створює передумови для російського нападу.
Тому Європа має терміново створювати власні безпекові сили за участю України та розбудовувати свій військово-промисловий комплекс. Крім того, необхідно налагоджувати діалог і співпрацю з Китаєм, адже саме він здатен зупинити Росію. На сьогодні російська економіка та військово-промисловий комплекс повністю залежать від Китаю.
Китаю не вигідна війна в центрі Європи, оскільки він розглядає ЄС як ключовий ринок збуту своїх товарів. Тим більше, що Трамп намагається обмежити доступ Китаю до американського ринку, і єдиний спосіб компенсувати це — посилення економічних зв’язків з Європою. Проєкт «Один пояс, один шлях» — це, по суті, інструмент для забезпечення китайського експорту в Європу, і стабільність цього регіону для Китаю критично важлива.
Тому потрібно рухатися в цьому напрямку, і тоді Трамп стане більш реалістичним. Якщо він побачить, що Європа разом з Україною може повернутися в бік Китаю, — це його справді налякає. Адже якщо Китай об’єднається з Європою, США в цій ситуації просто не матимуть важелів впливу і фактично програють.
Така активна дипломатія може змінити підхід Вашингтона: якщо США відмовляються від ролі гаранта світової безпеки та звинувачують жертву агресії, це схоже на риторику: «А навіщо ти гуляла вночі в короткій спідниці по бандитському району? Сама винна».
Якщо нам ставлять подібні питання, то цілком логічно, що ми будемо шукати партнерів, з якими нам вигідніше співпрацювати. Якщо США відкидають демократичні принципи, то Європа буде орієнтуватися на ті країни, які пропонують вигідніші умови, а не на США, які за кожен крок вимагають 500 мільярдів