24 лютого 2022 року о 3:40 російські танки перетнули кордон Луганщини, а Україна зазнала перших ракетних ударів. За три роки війни втрати російської армії сягнули понад 868 тисяч осіб. Окупанти захопили майже всю Луганщину, дві третини Донеччини та понад 70% Запорізької й Херсонської областей. За даними ISW, Росія продовжує утримувати значні території. Володимир Зеленський повідомив, що понад 46 тисяч українських військових загинули. Десятки тисяч зникли безвісти, а близько 380 тисяч отримали поранення.
З цього приводу From-UA звернувся за коментарем до відомого українського політолога Володимира Фесенка. Ми поставили йому кілька запитань щодо поточної ситуації, можливих сценаріїв розвитку подій та ролі міжнародної спільноти у врегулюванні конфлікту:
– Три роки від початку повномасштабного вторгнення. Ваші підсумки, як ці три роки пройшла Україна, влада і які перспективи?
На цю тему можна говорити дуже довго. Я скажу просто: ми вистояли ці три роки, але ставити крапку ще рано – зараз ми на переломному етапі. Або буде спроба вийти на мирні переговори й завершити війну, можливо, з певними поступками України, що викличе неоднозначну реакцію всередині країни, адже такий мир не буде гарантованим і вимагатиме подальшого зміцнення нашої обороноздатності. Або ж війна триватиме.
Вперше за останні 2,5 роки ми опинилися на такому перехресті: або продовження бойових дій, або спроби припинення війни, і наразі відповіді на це питання немає. На жаль, з'явилися нові виклики, зокрема зміна політики нової адміністрації США, що є серйозною проблемою.
З іншого боку, навіть сьогоднішній масовий візит наших партнерів, не лише європейських, а й світових, зокрема прем'єр-міністра Канади, підтверджує, що ми зберігаємо підтримку абсолютної більшості союзників.
І це додає нам оптимізму. Україна продовжуватиме свій спротив. Ми вистояли три роки війни й будемо далі чинити опір російській агресії – як на фронті, так, можливо, і за столом мирних переговорів. Україна довела, що вміє боротися за своє майбутнє.
Зараз настрої відрізняються від 2022 року: можливо, менше єдності та консолідації, більше розмов про вибори, але наразі це недоречно. Вибори будуть, але тільки після завершення бойових дій. Сьогодні ж головне – вистояти перед новими викликами, зберегти державність, незалежність і суверенітет, а в повоєнний період зробити все, щоб запобігти новій російській агресії.
– Як ви оцінюєте вчорашню прес-конференцію Володимира Зеленського? “Українська правда” говорить про те, що їм не дали поставити запитання, що це була “тепла ванна”.
Там не було жодної “теплої ванни”. У "Української правди" є свої претензії, і це відлуння минулого конфлікту, що виник на попередній прес-конференції.
Ті, хто дивився, бачили, скільки було журналістів, і навіть не всім, скажімо так, “своїм” для Офісу президента дали можливість поставити запитання. Там звучали й незручні питання. Останнє з них – про справи військових – було далеко не зручним, тому я не погоджуюся з такою оцінкою.
"Українська правда" продовжує свою конфронтацію з Офісом президента, а також підтримує потенційного конкурента Зеленського – це їхня справа. Але я не вважаю, що ця прес-конференція була “теплою ванною”.
Інше питання – чи варто було публічно полемізувати з Трампом? Тут немає однозначної відповіді. Проте сама прес-конференція була доречною, адже це третя річниця повномасштабного вторгнення, і Зеленський традиційно проводить такі заходи в ці дати. Було б дивно, якби цього разу він її не провів – це точно викликало б значну критику.
Тим більше, приїхала велика кількість закордонних журналістів, тож прес-конференція була необхідною. Щодо Трампа – це вже питання тактики. Варто було чіткіше пояснити позицію України та надати більше інформації про переговори щодо ресурсної угоди, адже питань тут багато. Так чи інакше, потрібно було реагувати й на тему виборів, і на міжнародну, і на воєнну ситуацію. Для мене було важливо, як виглядав президент.
– Чи виглядає він виснаженим і втомленим?
Ні, він виглядав спокійно й упевнено. Моє відчуття таке: я пам’ятаю, як під час першої прес-конференції на річницю війни була помітна втома президента. Зараз, думаю, він певною мірою адаптувався, як і всі ми звикли до війни та знайшли свій ритм життя.
Головне тут не стільки втома чи її відсутність, а складна ситуація у відносинах із США. Важливо було, як президент реагує на це та як він виглядає. Він був спокійним і впевненим, що є ключовим. Важливою була його реакція – розуміння реальних проблем, але також усвідомлення, що Україна не може дозволити собі втратити відносини зі США. Ми маємо працювати з ними, шукати взаємовигідні компроміси. Це новий виклик, але водночас ми повинні захищати свої інтереси.
Я вже казав раніше, що не можна створювати негативний прецедент, нібито в України є борг, адже його не існує. З юридичної, політичної та моральної точок зору ми не можемо визнавати безоплатну допомогу як борг, тим більше у завищеній сумі. Зеленський чітко заявив про це.
Я наголошував раніше, що це було б небезпечним прецедентом не лише для нас, а й для деяких наших недоброзичливців у Європі. Президент також це розуміє й озвучив. Тому, на мою думку, на прес-конференції були заявлені важливі принципові позиції, і це було необхідно зробити.