На початку лютого 2026 року дипломатична активність навколо завершення війни в Україні перемістилася до Абу-Дабі, де стартував новий етап тристоронніх переговорів за участі США, України та РФ. Попри залучення представників адміністрації Дональда Трампа та спроби вийти на конкретні домовленості щодо енергетичного перемир'я, ситуація на фронті та в тилу залишається вкрай напруженою. Росія продовжує масовані обстріли української інфраструктури, використовуючи воєнний тиск як інструмент дипломатичного шантажу. Водночас Москва висуває все жорсткіші ультиматуми, вимагаючи не лише повного контролю над Донбасом, а й офіційного визнання анексії територій усіма сторонами процесу. Це ставить під загрозу можливість досягнення навіть проміжних домовленостей, про які заявляли в Білому домі.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати перебіг перемовин в Абу-Дабі на тлі безперервних ударів по Україні відомого політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка:
— Так, це реальність, яка була, є і буде. Тут нічого не змінюється, і в цьому сенсі не варто очікувати жодних змін. Переговори зараз дійсно активізувалися: ми бачимо прямі перемовини трьох сторін, на відміну від того, що було раніше. Раніше з боку США застосовувалася так звана «човникова дипломатія», коли вони окремо спілкувалися з росіянами та окремо з нами. Це лише марнувало час і значно ускладнювало переговорний процес. А зараз він став прямим, сторони домовляються безпосередньо.
І що важливо — це справжні переговорники. Це не Мединський з боку Росії, це не те пропагандистське шоу, яке ми спостерігали у Стамбулі. Це реальні, серйозні переговори, на яких, зокрема, обговорюються конкретні механізми припинення бойових дій. Однак очевидно, що як раніше, так і зараз залишаються ті самі проблеми, які здатні завести процес у глухий кут. Йдеться про російські ультиматуми щодо територіального питання, щодо Донбасу, вимоги виведення українських військ і загальну російську стратегію, яка полягає в тому, що війна має припинитися виключно шляхом односторонніх критичних поступок з боку України.
Якщо ця ситуація не зміниться, ці переговори так само, як і попередні спроби, зайдуть у глухий кут. Якщо американцям вдасться «дотиснути» росіян до більш практичного та конструктивного діалогу, тоді з’явиться шанс. Нинішній етап в Абу-Дабі я б не називав таким, що остаточно визначить розвиток процесу, але він може дати відповіді на ключові запитання. Зокрема, чи можна розраховувати на переговори про конкретне питання — те ж саме енергетичне перемир'я. Але реальне, а не показове чи імітаційне, яке було в таємних домовленостях лише між Трампом і Путіним. Це був фарс, а не перемир'я, і результати ми бачимо прямо протилежні: це не шлях до миру, а демонстрація продовження війни.
Якщо домовлятися, то треба домовлятися про справжнє енергетичне перемир'я. Для мене це головний індикатор. Якщо в Абу-Дабі хоча б почали обговорювати це питання по суті, тоді є шанс на поетапне припинення вогню. Не миттєве, а поступове, що може розтягнутися в часі — як зазначав президент Зеленський, приблизно на рік.
На даний момент, на жаль, передумов для повного припинення війни немає. Путін не хоче її зупиняти. Щоб це сталося, нам потрібно зупинити ворога на фронті та стабілізувати лінію оборони, а американцям — і в першу чергу самому Трампу — бути надзвичайно наполегливими у стосунках із Путіним. Якщо російський диктатор готовий заради Трампа припиняти удари по енергетиці лише на кілька днів, то Трамп має вимагати сталого перемир'я на 30 днів з можливістю пролонгації. Я думаю, що Трамп міг би цього домогтися, було б бажання. Потрібні не прохання, а наполегливі вимоги, тоді буде результат. Якщо ж цього не буде, то й переговори, попри їхню реальність і практичність, не дадуть плодів. Для руху вперед треба домовлятися з питань, де компроміс можливий, як-от енергетика. А якщо знову почнуть із Донбасу — ну, тоді «наша пісня гарна й нова», цей безрезультатний процес може тривати роками.
— ЗМІ зараз активно поширюють інформацію, що у РФ з’явилася нова вимога: вони хочуть не лише передачі Донбасу, а й офіційного визнання його російським усіма сторонами перемовин. Як ви і казали, Путін явно не налаштований на мир.
— Тим більше, і це якраз є наслідком помилок Трампа. Будь-які поступки Путіну або гра в перемир'я за російськими правилами лише підживлюють впевненість Москви. Російська позиція стає ще більш непоступливою та жорсткою, що лише ускладнює діалог. Вони побачили слабкість: ага, ви вже готові обговорювати передачу Донбасу? Як то кажуть, дали палець — відкусять по лікоть.
Саме тому такі нові вимоги свідчать про те, що на сьогодні немає передумов для великого, критичного результату у вигляді реальної домовленості про припинення війни. У цьому полягає головна проблема і парадокс нинішніх зустрічей: вони виглядають практичними та важливими, але за такої позиції Росії вони приречені на безрезультатність.