Публікації у впливовому американському журналі The Atlantic про можливу зміну підходів Дональд Трамп до переговорів щодо війни Росії проти України знову активізували дискусії про перспективи дипломатичного врегулювання. За даними видання, Трамп може найближчими тижнями дистанціюватися від переговорного процесу, поклавши відповідальність за його провал на одну зі сторін або на обидві. Водночас Володимир Зеленський у тому ж медіа заявив, що Україна прагне якнайшвидшого завершення війни, але не погодиться на невигідні умови миру. У цих умовах постає питання: чи є реальний ризик виходу США з переговорів і хто насправді впливає на їхню динаміку.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка та запитало, хто несе відповідальність за ситуацію навколо переговорів і що це все означає для України.
— По-перше, нічого принципово нового не відбувається, крім того, що зараз переговори стали більш практичними, більш змістовними і більш прямими, ніж це було минулого року. Тобто в переговорах є певний прогрес, але такий прогрес, що не обіцяє швидких домовленостей.
Але як і минулого року, так і зараз Трамп хоче пришвидшення. Трамп прагне швидких домовленостей вже найближчим часом. Ці терміни, які вказані в пресі, вони дійсно відповідають американським інтересам — вірніше, особистим інтересам Трампа, який хоче отримати велику дипломатичну перемогу до ювілею США. Нагадаю, 4 липня — 250 років з моменту створення Сполучених Штатів, і Трамп хоче відзначити цю дату своєю великою дипломатичною перемогою. По-друге, наближаються проміжні вибори до Конгресу США, і це теж підштовхує Трампа отримати якнайшвидше вагомий результат, щоб використати його у своїй виборчій кампанії на користь Республіканської партії. Тому, так, такі інтереси та мотивації у нього є.
А от щодо погроз вийти з переговорів, то це ми чули вже неодноразово. Я нагадаю, у квітні-травні-червні минулого року він вже погрожував вийти з переговорів, про це казав і він сам, і Рубіо. Не через анонімні публікації в ЗМІ, а прямо — сам погрожував вийти з процесу, якщо не буде домовленостей. І що, вийшли? Ні. Тому що вихід з переговорів для Трампа означатиме його особисту поразку.
Тому мій прогноз і більш вірогідний сценарій полягає в тому, що Трамп не вийде з переговорів. Мета як минулого року, так і зараз залишається тією самою: через погрози вийти з переговорів натиснути і на нас, і на Росію, щоб прискорити завершення мирного процесу. Але чому ця стратегія хибна і чому вона не спрацює? Росіяни зовсім не проти, щоб американці вийшли з переговорів. Їм не потрібний мир, вони не хочуть домовлятися про припинення війни на взаємних умовах. Якщо Трамп вийде з переговорів, у Кремлі лише зрадіють і скажуть: «О, добре, як класно!».
Насправді Москві не потрібні широкі мирні переговори, їм потрібні переговори з Трампом напряму. Так що на Росію ці погрози ніяк не вплинуть. А для нас публікація в The Atlantic є черговим свідченням того, що ми вже добре знайомі з цією практикою Трампа. Якщо вони хочуть швидше — це не означає краще. Це не означає отримання гарантій миру чи гарантій повного і остаточного припинення війни. Підписання будь-якого документу, будь-якого «папірця» про мир ще не означає реального миру. Так що всі ці погрози — це суто тактичний прийом, який навряд чи призведе до реального виходу США з переговорів і так само навряд чи суттєво прискорить сам переговорний процес.
— Наскільки позиція Зеленського зараз виглядає дипломатичною, результативною та стратегічно далекоглядною?
— Давайте не вигадувати собі ідеальних моделей. Зеленський поводиться так, як він поводиться. Зеленський, Трамп, Макрон, Мерц, Сі Цзіньпін, Путін — кожний діє по-своєму. Вони не діють за одним шаблоном. У кожного свій власний темперамент, свій власний політичний стиль і свої інтереси. Не можна все зводити до однакової моделі того, як треба поводитися — дипломатично чи недипломатично.
От Зеленський дуже часто поводиться саме недипломатично. Він дуже часто вимагає того, чого ми об'єктивно не можемо отримати. Але вимагати — це його стиль, це його тактика. Він розуміє, що йому, наприклад, не дадуть ракети «Томагавк», але подивіться: коли він ще при Байдені вимагав «Томагавки», всі розуміли, що це абсолютно нереально. Минулого року теж не дали, але це вже стало предметом певних серйозних обговорень. Тобто це питання вже не сприймається як абсолютна фантастика.
І от тактика Зеленського полягає саме в цьому: вимагати по максимуму, розуміючи, що ти все не отримаєш, але обов'язково щось отримаєш. Він піднімає планку максимально високо. Те ж саме було по НАТО і в деяких інших питаннях. Нам казали «ні» по системах «Патріот» — врешті-решт ми їх отримали. По винищувачах F-16 казали «ні» — врешті-решт отримали. Тому, можливо, це і недипломатично, але він таким чином прискорював процес, штовхаючи його вперед.
До речі, Трамп теж поводиться дуже недипломатично, у нього своя специфічна стилістика. На жаль, класична дипломатичність зараз не є світовою нормою. Зеленський, мабуть, інтуїтивно це відчув.
Що стосується ефективності — тут питання в критеріях. Що ми будемо вважати ефективним для Зеленського? Якщо говорити про мирну угоду, то її можна підписати хоч завтра, але на російських умовах, і це навряд чи ми будемо сприймати як ефективне чи правильне рішення. А на даний момент мирна угода суто на українських умовах є нереальною, як би ми цього не прагнули. Тому Зеленський буде діяти по ситуації. Він намагається захищати і українські інтереси, і свої власні, тому що він чітко розуміє: угода на російських умовах фактично означатиме його особисту політичну поразку.
Тому критерії ефективності зараз ситуативні. Якщо, наприклад, для України та для Зеленського у 2022-му і на початку 2023 року критерієм ефективності була лише повна перемога, то зараз це — прийнятний для нас мир, компромісний сценарій завершення війни. От вам приклад того, як змінилися критерії. Тому сьогодні ефективність полягає в тому, щоб відстояти наші ключові інтереси і, можливо, не миттєво, але пізніше вийти на таку мирну угоду, яка була б прийнятною і для країни, і особисто для президента Зеленського.