Відносини між Україною та Польщею переживають черговий виток серйозної дипломатичної та ідеологічної кризи. Нещодавно польський політик і публіцист Пшеміслав Пяста виступив із резонансною заявою, закликавши Варшаву готуватися не до війни з Росією, а до можливого конфлікту з Україною після завершення нинішніх бойових дій. Олії у вогонь підлило й різке загострення на найвищому політичному рівні: новий правий президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про намір відкликати найвищу державну нагороду Польщі — орден Білого орла, вручений раніше Володимиру Зеленському. У відповідь український президент демонстративно надіслав орден назад польському колезі поштою.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до українського політолога, голови «Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова, та запитало, у якому напрямку розвивається цей конфлікт і чи можливий у перспективі збройний конфлікт між Україною та Польщею:
— По-перше, сам автор був причетний до сумнівних махінацій із криптовалютною біржею; як мені здається, його позбавили мандата саме за це. Це не мейнстрімний політик, але, на жаль, антиукраїнська карта, розіграш карти ненависті до українців стає в Польщі елементом політичного дискурсу. І, судячи з опитувань, 47% поляків негативно ставляться до українців. Це поганий показник.
Те, що в сучасному світі можливе все, що ще вчора здавалося неможливим, — це теж факт. Ми не знаємо, яким буде світ через 10 років, якими будуть альянси, хто буде другом, хто — союзником, але ясно одне: у Польщі триває активна ідеологічна боротьба за спадщину Качинських. Польський політикум помітно зміцнився, а для польських правих тема Волинської різанини, тема злочинів ОУН-УПА — це вихідний пункт, обов’язковий елемент програми.
Шкода, що ми фактично спровокували Навроцького, адже раніше в Києві проспект перейменували на честь Бандери, так само як і в інших містах, і це не викликало такої гострої реакції. А так, з огляду на те, що до влади прийшов правий президент (до речі, він, як і альтер-его нашого В'ятровича, очолював Інститут національної пам'яті, а наш Інститут національної пам'яті скопійований до дрібниць з польського), треба розуміти, з ким маєш справу. Зрозуміло, що те, на що 10 років тому поляки закрили б очі за іншого президента, зараз їх роздратувало. І це рішення... Ну ось Яневський прямо каже, що тут спрацював або дурень, або агент ФСБ, в принципі, я з ним згоден, що наслідки неважко було передбачити.
А наполягати на своєму — «ми маємо право на своїх героїв» — ну, у такому разі подальше просування України до ЄС неможливе, оскільки, з огляду на прославлення ОУН-УПА та її діячів, поляки зроблять усе, щоб цього не сталося. Може, в цьому полягає геніальна політтехнологічна комбінація, адже у нас Орбан був перешкодою для євроінтеграції, надання кредиту, а виявилося, коли Орбан програв вибори, що справа не в ньому. Приблизно так само і з Польщею.
Зеленський же пообіцяв, що за його президентства Україна стане членом Євросоюзу чи не вже у 2027 році; нам говорили про прискорене вступлення, але, як ми бачимо, з підсумкового документа саміту G7 вилучили пункт про прискорене членство. Отже, те, що могло стати стратегічною ідеєю кампанії з переобрання Зеленського на другий термін, втратило актуальність.
І в такому разі треба перекласти провину на інших: це не президент не зміг, це не ми не виконали цілу низку вимог і критеріїв, які висували Україні брюссельські бюрократи, а це поляки підставили нам підніжку. Можливо, справа саме в цьому, оскільки вся ця історія з «Білим орлом», флешмобом, «орденопадом» має присмак божевілля для країни, що воює. А з огляду на те, що Польща — це наше вікно в Європу, це хаб, через який надходить і військова допомога, то так загострювати відносини — ну, для цього треба мати талант.
— У пабліках зараз дуже багато пишуть на цю тему: як так виходить, що за ОУН-УПА виступає президент із єврейським корінням?
— А згадайте таке поняття, як «жидобандерівці». Їм байдуже, які гасла, якого кольору прапори — для них важливий ефект тут і зараз. Якщо загравання з українським націоналізмом допомагає Зеленському утримувати владу, допомагає розділяти й панувати, то в цьому плані Зеленський тут абсолютно байдужий до таких речей. А це інструмент.
Подібне зіткнулося з подібним — український націоналізм зіткнувся з польським націоналізмом, який не менш упертий. І з нізвідки ми отримали серйозний конфлікт із далекосяжними наслідками, і це далеко не кінець. Але, сподіваюся, до війни все-таки не дійде.
— Виходить, що у нас націоналізм і герої тепер стосуються лише Західної України? Але ж Україна велика, були ж герої й на Східній Україні. І через те, що у нас зараз немає величезної території на сході, у нас переважає цей західний героїзм?
— Так, натягують галицьку сову на глобус України.
— А якби Україна була цілісною, як ви гадаєте, чи виник би подібний конфлікт чи ні?
— Я думаю, що ймовірність була б набагато меншою. Зрозуміло, що поляків це б дратувало — такі речі, згадки про ОУН-УПА, тим більше що, загалом, Україна за це не несе відповідальності. Зеленський справедливо зазначив, що, власне, і Бандера, і Шухевич — це ж були громадяни Польщі, що тоді України ще не існувало, а Бандера не був громадянином СРСР.
Давайте згадаємо, що ОУН-УПА зародилася на землях Полісся, у Рівненській та Волинській областях, і саме бандерівці розправилися з формуваннями УПА Боровця, причому ще й повісили його дружину. Про ці нюанси не згадується. І фактично УПА дистанціювалася від ОУН у той момент.
Тож навіщо ми самі даємо польській стороні такі аргументи? Можна було, зрештою, назвати формування на честь героїв «Азовсталі», і не було б жодних проблем. Але треба обов’язково, як то кажуть, «ми маємо право на наших героїв» і так далі. Ну ось і вийшло, як кажуть у народі: як їхало, то й здибало.