Українська журналістка Вікторія Рощина, відома своїми матеріалами з лінії фронту, зникла у вересні 2023 року. Відтоді її доля залишалася невідомою - поки в лютому 2025 року Україна не отримала від Росії її тіло. І те, що слідчі побачили під час розтину, викликало серйозні підозри і шок.
Як повідомляє міжнародний проєкт Forbidden Stories,тіло Рощиної опинилося серед десятків, доставлених на впізнання в морг Вінниці. Один із мішків - білий, з позначкою від руки "СПАС" і запискою російською: "Чоловік без імені, серйозне пошкодження коронарних артерій, 757" - виявився легшим за інші. Коли слідчі відкрили його, всередині виявився ще один, чорний. Саме в ньому й було тіло молодої жінки.
На правій гомілці була прикріплена бирка з написом "Рощина В.В.". Незважаючи на сильне розкладання, українська прокуратура пізніше підтвердила її особу через ДНК: збіг із родичами - 99,999%. Але важливішим було те, в якому стані перебувало тіло.
За словами очільника відділу воєнних злочинів Генпрокуратури України Юрія Бєлоусова, тіло Вікторії мало очевидні сліди жорстоких катувань: численні садна й крововиливи, перелом ребра, травми шиї й - імовірно - сліди впливу електроструму на ногах. Крім того, вона вже прибула в Україну після розтину - і без низки внутрішніх органів.
Серед вилучених частин - мозок, гортань та очні яблука, що, за словами джерел проєкту, може бути спробою приховати механізм убивства. Сліди на шиї можуть вказувати на перелом під'язикової кістки - травму, характерну під час удушення.
За інформацією, отриманою від осіб, близьких до розслідування, Вікторію вивели з камери 8 вересня - за два тижні до нібито офіційної дати смерті. Що відбувалося з нею в ці дні, залишається невідомим.
Проєкт Forbidden Stories підкреслює, що випадок Вікторії Рощиної - ще одна ланка в довгому ланцюжку зникнень, катувань і загибелі журналістів, які працюють у зонах конфлікту. При цьому офіційні слідчі органи України поки що не роблять остаточних висновків щодо причини смерті, вказуючи, що тіло було "пошкоджене і неповне".
Історія Вікторії - це трагічний і моторошний приклад того, що може статися з журналістом, який потрапив у полон під час війни. І, можливо, ще один військовий злочин, за який коли-небудь доведеться відповідати.