Впливовий британський оглядач Марк Галеотті у статті для The Sunday Times пише про те, як 72-річний російський диктатор змінився — від холодного цинічного гравця до старіючого і переляканого правителя, який давно втратив контроль над країною. Путін усе ще переконаний, що є генієм, але реальність протилежна. Усі, хто колись наважувався йому заперечувати, уже не біля нього. Хтось — у вигнанні, хтось — у тюрмі, а хтось — у могилі. Навколо залишилися лише підлабузники та фанатики, які повторюють, що «все йде за планом».
Реальність інша: Росія захлинається війною проти України, економіка сиплеться, а сам «вождь» дедалі більше нагадує змученого монарха, замкненого у власному палаці. Галеотті зазначає, що світ має справу вже не просто з Путіним, а з «Путіним у квадраті» — людиною, що втратила здатність сумніватися й чути правду. Він живе серед фантомів і навіть найближчих порадників не слухає. Будь-яка погана звістка завершується мовчанням, звільненням чи крахом кар’єри для того, хто її приніс.
Автор наголошує: навіть рішення про вторгнення в Україну народилося не зі сили, а зі страху. Зі страху, що про нього забудуть. Зі страху, що історія сприйме його як правителя, за якого Росія розвалилася. Ця параноя призвела до сотень тисяч убитих, мільйонів зламаних доль і міст, стертих із землі.
Тим часом Путін старіє. У нього менше енергії, менше контролю й майже нуль довіри до людей навколо. Він боїться призначити наступника, щоби не виглядати «кульгавою качкою». Він боїться програти війну, але ще більше — визнати, що вже програв.
«Він замкнув себе у золотій клітці, — пише Галеотті. — Його пожирають страх, параноя та прагнення виглядати великим, хоча він давно смішний». За словами британського аналітика, російська еліта вже не поважає диктатора, але все ще боїться. Країна рухається на автопілоті. Сам Путін мріє про одне: увійти в історію. Не як убивця чи боягуз, а як «рятівник Росії». Але, підкреслює Галеотті, історія вже вирішила — і не на його користь.
Нагадаємо, Путін поставив військам конкретний термін — захопити Покровськ до 15 листопада. Заради цієї мети росіяни кидають у бій все нові штурмові групи, не зважаючи на втрати. У деяких підрозділах втрати перевищують 70%, проте атаки тривають.