Смерть не страшна — так каже лікар британського хоспісу Сара Голмс. Вона щодня доглядає за невиліковно хворими і пояснює, що саме відбувається з тілом в останні години життя. Про це пише DailyMail.
Офіційно смерть фіксують, коли серце зупиняється, дихання припиняється, а людина остаточно втрачає свідомість. Але, за словами Голмс, за кілька годин або навіть днів організм починає помітно сповільнюватися — це і сигналізує про наближення кінця.
«Коли тіло сповільнює свою роботу, люди стають втомленими, більше сплять, їдять і п'ють менше — адже травна система починає згасати», — розповіла лікарка в інтерв'ю LadBible.
Цей період називають «перехідним». Людина слабшає, швидше втомлюється, втрачає інтерес до розмов, їй важко виконувати звичні справи. У пацієнтів з деменцією або хворобою Паркінсона ці ознаки помітні слабше, оскільки схожі на прояви самої хвороби.
Через втрату апетиту організм переходить у стан кетозу — починає використовувати жир як енергію, що призводить до схуднення.
В останні хвилини дихання стає нерівним, кровообіг сповільнюється, серце поступово зупиняється.
«Останнє, що відбувається перед смертю, — це помітна зміна дихання, яку називають диханням Чейна–Стокса. Людина робить серію швидких вдихів, а потім настає тривала пауза, ніби це було останнє дихання», — пояснила Голмс.
Після цього зупиняється серце, а потім — мозок.
«Зазвичай це дуже мирний процес, коли люди просто спокійно відходять», — додала лікар.
Голмс підкреслює: смерть — природний етап, якого не потрібно боятися. Найважче відхід дається тим, у кого залишилися невирішені емоційні питання.
«Паліативна допомога — це про життя, а не про смерть. Сам процес вмирання короткий. Як і народження, він лише момент між двома станами», — каже вона.
Іноді приблизно у третини пацієнтів перед смертю спостерігається феномен «просвітлення» — людина раптово стає бадьорішою, немов одужує. Причини, чому так відбувається, досі не з'ясовані.
Вчені також з'ясували, що мозок може залишатися активним навіть після зупинки серця — кілька хвилин, а іноді й до години без кисню. Це змушує медиків переглядати критерії визначення моменту смерті.
«Одна з найважливіших частин паліативної допомоги — допомогти людині та її родині прийняти цей процес. Коли все вирішено, коли зроблено прощання, тоді можна просто жити до самого кінця», — підсумувала Голмс.