Український ринок праці переживає одну з найважчих криз у своїй історії, яка поглиблюється з кожним роком повномасштабної агресії.
Як повідомив глава «Офісу міграційної політики» Василь Воскобойник в інтерв'ю УНІАН, попит на робочі руки колосальний, проте задовольнити його за рахунок іноземців на даний момент не вдається. Статистика свідчить про катастрофічне падіння інтересу трудових мігрантів до України: якщо у відносно спокійному 2021 році було видано або продовжено 24 тисячі дозволів на працевлаштування, то за весь 2024 рік цей показник ледь досяг позначки в 6 тисяч.
Прогнози на поточний 2025 рік також не дають підстав для оптимізму. За оцінками експерта, очікувана кількість дозволів складе близько 8-9 тисяч на всю країну, що все одно залишається мізерною сумою в порівнянні з реальними потребами бізнесу. При цьому структура міграційних потоків дещо змінилася, але не стала масовою.
«Під час війни кількість виданих дозволів істотно скоротилася. За 2024 рік було видано близько 6 тисяч дозволів. У 2025 році я ще не бачив цифр, але моя оцінка буде тільки десь близько 8-9 тисяч дозволів на всю країну», — зазначив Воскобойник .
Цікавим є і географічний розріз тих, хто все ж наважується їхати працювати в Україну під обстрілами. Всупереч популярним міфам про масовий наплив людей з Південної Азії, реальні цифри значно скромніші.
Найактивнішими залишаються громадяни Туреччини, які в 2024 році отримали близько тисячі дозволів. Далі йдуть Узбекистан (700 дозволів), Індія (500) і Азербайджан (400). Китайці отримали 350 дозволів, а представники Бангладеш, Пакистану і Непалу разом не складають навіть тисячі осіб.
Ситуація з кадрами стає все більш загрозливою для відновлення інфраструктури та підтримки тилової економіки.
Відсутність системної міграційної політики та ризики безпеки роблять Україну непривабливою навіть для тих, хто шукає кращої долі в інших країнах, що розвиваються.
«Як не дивно, з Бангладеш і Пакистану було лише кілька сотень осіб на всю країну, які в 2024 році отримали дозвіл на працевлаштування. Найбільше це були Туреччина, Узбекистан, Азербайджан», — констатував глава Офісу міграційної політики.
Без кардинальних змін у підходах до залучення робочої сили Україна ризикує залишитися з великими планами відновлення, але без людей, здатних ці плани реалізувати.