Киргизстан бере курс на остаточне викорінення імперських топонімів, обіцяючи повністю оновити карту країни протягом найближчих двох років. Президент Садир Жапаров поставив крапку в питанні російськомовних назв, незважаючи на відчайдушні спроби російських пропагандистів виправдати свого союзника.
Президент Садир Жапаров відкрито заявив про плани очистити країну від російськомовних назв населених пунктів у найближчі 1–2 роки. Згідно з його планами, цей процес має бути повністю завершений до кінця 2027 року. Жапаров нагадав, що у великих містах питання з найменуванням національною мовою вже вирішено, проте в невеликих селах, особливо в Чуйській області та Бішкеку, старі назви все ще зберігаються.
З огляду на те, що в тій самій Чуйській області проживає значна кількість етнічних росіян, ця ініціатива викликала миттєву реакцію в РФ, де її сприйняли як черговий удар по «російському світу».
Російські пропагандистські ЗМІ в паніці кинулися за роз’ясненнями до прес-служби киргизького лідера. У спробі згладити гострі кути Кремль почав тиражувати слова прес-секретаря Аската Алагозова, стверджуючи, що Жапаров нібито просто запропонував тимчасову заборону на будь-які перейменування, а не радикальну зміну назв сіл.
Однак контекст дій Бішкека свідчить про протилежне: країна послідовно витісняє російську мову з офіційного простору, зміцнюючи національну ідентичність.
Раніше парламент Киргизстану вже ухвалив закон, який суттєво зміцнив позиції киргизької мови та обмежив використання російської. Тепер правила диктують жорсткі квоти: не менше 60% контенту на радіо та телебаченні має бути киргизькою мовою, а будь-яка візуальна інформація — від назв вулиць до вивісок на магазинах — повинна насамперед писатися державною мовою.
Ці кроки виглядають як системна державна політика, спрямована на дистанціювання від впливу Москви, яка роками використовувала мову як інструмент контролю над регіоном.
У підсумку, поки російські дипломати намагаються інтерпретувати заяви Жапарова у «зручному» ключі, Киргизстан де-факто завершує епоху радянської та російської топоніміки. До кінця 2027 року старі карти остаточно відійдуть до архівів, поступаючись місцем киргизьким назвам. Для Кремля це стає ще одним сигналом про втрату контролю над Центральною Азією, де місцеві еліти більше не бояться захищати свої національні інтереси на шкоду інтересам «старшого брата».