В 2023-2024 роках український уряд планує почати виконання другого етапу пенсійної реформи — накопичувальної пенсійної системи. Однак для цього парламент повинен прийняти законопроект №2683-3 «Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення». Про усі ризики та переваги накопичувальної пенсійної системи — у матеріалі From-UA.com.
Що ми маємо наразі
У 2021 році Кабінет Міністрів України затвердив бюджет Пенсійного фонду (ПФ) з дефіцитом 21,733 мільярда гривень. У той же час, доходи Фонду, і це з урахуванням дотацій з держбюджету, можуть скласти більше 498 млрд грн.
Крім дефіциту Пенсійного фонду в країні також є великі проблеми з демографією. Кількість літніх людей неухильно зростає, і процес старіння українців з роками буде лише посилюватися (з 11,1 до 13 млн). Водночас, кількість працездатного населення, за рахунок внесків якого зараз виплачуються пенсії, буде поступово скорочуватися (з нинішніх 25 до 16-17 млн). Тому необхідно якомога швидше запустити пенсійну реформу, яка б допомогла зупинити відтік українських громадян за кордон.
На даний момент в Україні існує лише два рівня пенсійної системи — солідарна система (загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) і добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Перший рівень забезпечує виплату пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду, отриманих від регулярних відрахувань із зарплати у вигляді Єдиного соціального внеску (ЄСВ) працюючих українців. Наразі, ЄСВ платять близько 12,8 млн громадян і саме завдяки їм 11,1 млн пенсіонерів щомісяця отримують свої гроші.
Основою другого рівня є неприбуткові організації - недержавні пенсійні фонди (НПФ), які функціонують з метою накопичення пенсійних внесків. В Україні вони регулюються законом "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 2003 року. За підсумками першого півроку 2020 року в 63 НПФ брало участь 880 тисяч клієнтів із загальною сумою пенсійних внесків 3,488 млрд. грн., з них 88 тисяч отримує пенсії.
Ще одного рівня пенсійної системи - обов'язкових відрахувань із зарплати на персональні рахунки в НПФ - в Україні поки немає.
Накопичувальна система дає високі пенсії
Український економіст Андрій Новак в коментарі From-UA.com розповів, що накопичувальну пенсійну систему обов'язково треба запускати, хоча це треба було зробити ще на початку 90-х за прикладом країн Східної Європи. Як показує практика розвинених країн, саме накопичувальна система дає можливість перейти до високих стандартів матеріального забезпечення пенсіонерів.
Андрій Новак
«Найактивніші туристи в світі - це пенсіонери. Завдяки тому, що вони після виходу на пенсію отримують доступ до накопичувальних рахунків, які нараховувалися з відсотками протягом десятків років. І таким чином вони отримують на руки великі суми, що дозволяє їм подорожувати туди, куди вони хочуть», - говорить Новак.
На його думку, накопичувальний рівень стимулюватиме виведення зарплат з тіні, тому що кошти нараховуються на пенсійний рахунок як частка від офіційної зарплати. Тоді найманий працівник буде зацікавлений, щоб у нього зарплата була повністю «біла».
«Солідарну пенсію потрібно зберігати, але вона повинна забезпечувати хоча б мінімальну пенсію всім, незалежно від того, хто скільки і як працював. У людей є різні життєві обставини, тому мінімальну пенсію держава повинна виплачувати, щоб людина могла гарантовано мати хоч якусь мінімальну суму. А величина пенсії буде визначатися накопичувальною пенсією, яка встановлює т.зв. «соціальну справедливість». Чим вище у людини зарплата, тим більша сума нараховується на персональний пенсійний рахунок. Хто краще працює, у того і пенсія більше», - підкреслив він.
Новак зазначив, що в світі пенсійні фонди вкладають гроші в державні цінні папери, тобто державні облігації. Це також допоможе уряду випускати держоблігації, при цьому отримуючи додатковий фінансовий ресурс. Усе через те, що поки людина працює, вона не може зняти ці гроші з рахунку, але може перевірити на поточному пенсійному рахунку, яким чином їй нараховуються відсотки. Зняти ці гроші можна буде після виходу на пенсію або у разі критичних ситуацій, які пов’язані зі здоров'ям.
«Водночас держава вкладає ці гроші в цінні папери і уряд має додатковий фінансовий ресурс», - говорить Новак.
Експерт підкреслив, що в Україні фондовий ринок дуже слабкий, серед інших на ньому представлені компанії «Обленерго», «Облгаз» і ще кілька великих компаній. Він не розвивається зокрема й через відсутність пенсійних фондів, які б вкладали кошти в цінні папери цих компаній. Але подібні операції набагато ризикованіші, ніж вкладати гроші в державні облігації, які реалізуються за кошти з державного бюджету. У приватних же компаніях ситуація зовсім інша, і у разі їх банкрутства, клієнти можуть втратити всі інвестиції, які були вкладені в цінні папери.
Яку пенсію люди отримають з накопичувальною системою
У коментарі From-UA.com економіст Тарас Козак підрахував, скільки приблизно людина отримає пенсії, працюючи від 25 до 60 років і перебуваючи на пенсії 17 років (до 77 років): «Cплачуючи 2% щомісяця в ПФ, людина буде отримувати з цих грошей пенсію 15% від зарплати (тобто приблизно 2,5 тисячі гривень при зарплаті в 15 тисяч). Якщо вносити 7% або 10%, то буде 50-70% (7-10 тисяч гривень). Якщо сьогодні пенсіонери отримують на рівні 25% від зарплати, то при середній зарплаті в 9,5 тисячі гривень людина буде отримувати 2,4 тисячі гривень. Тому, якщо пенсія має становити хоча б 40% (3,5-4 тисячі пенсія), то потрібно вкладати 10% від зарплати в ПФ. Але не треба забувати про дохід від солідарної пенсії і добровільного накопичення, тому людина може вкладати 2-5% і при цьому отримає ті ж 40% пенсії».
Тарас Козак
Завдяки накопичувальній системі може з'явитися Фондовий ринок
Тарас Козак зазначив, що з 2003 року, коли в законі було прописано другий накопичувальний рівень, ситуація практично не змінилася. За 15 років фондовий ринок не тільки не став більше, але і зменшився, при цьому з усіх фінансових ринків тільки банківський зберіг надійність.
«Ми бачимо погіршення ситуації з багатьох напрямків, включаючи демографічний. Якщо в 2003-2004 році було півтора працюючого на одного пенсіонера, то сьогодні вже менше одного. Виїжджає працездатне населення, тобто молодь, яка повинна платити ці внески і забезпечувати пенсіонерів. Вони не хочуть нікого забезпечувати і їдуть за кордон, таким чином внесків стає все менше. Тому ситуація буде далі погіршуватися», - прогнозує економіст.
На його думку, не варто чекати ще 15 або 50 років для того, щоб раптом з'явився фондовий ринок, а варто навпаки - запускати накопичувальну систему, щоб він з'явився. Що таке накопичувальна система? Це частина зарплати людей, яка буде потрапляти на їх індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки. Завдяки цьому можна буде зібрати величезні кошти, і в перший же рік їх сума може скласти 15-20 мільярдів гривень.
«За ці кошти купуються активи, які будуть приносити дохід. Таких активів поки небагато, і це правда - можна тільки відзначити ОВДП (облігації внутрішньої державної позики), які більш-менш відповідають вимогам. Вони надійні і прибуткові. Інших немає, тому що на ринку немає грошей, а т.зв. «довгі гроші», які є в Україні, це депозит на один рік», - констатує Козак.
Економіст впевнений, що коли на ринку завдяки накопичувальній системі з'явиться 15-20 мільярдів і ця сума буде щорічно збільшуватися (можуть досягати до 40), то на ці гроші з'явиться попит (цінні папери, облігації, акції). Далі з українського ринку почнуть зникати «непрозорі» компанії, які не зацікавлені в інвестиціях. Як приклад він навів Польщу, де схожа ситуація була в кінці 90-х років, коли не було ні Фондового ринку, ні пенсійної системи. Вони запустили пенсійну накопичувальну систему і відразу з'явилася Варшавська фондова біржа, яка допомагала ПФ шукати цінні папери.
«І лише після цього з'явилися цінні папери, а компанії стали прозорими і почали отримувати прибутки, таким чином стимулюючи акціонерів купувати їхні акції. Ось так вони і залучали великий капітал на свій розвиток. Цими акціонерами були не “фізичні особи», а ними були ПФ, які мали багато-багато мільярдів. Ці пенсійні фонди стали співвласниками великих польських компаній, які стали платити гроші в бюджет, як наслідок почалося зростання фінансового сектора. І сьогодні вся східна Європа йде до Польщі, щоб там позичати гроші польських ПФ», - пояснює Козак.
Які пенсійні системи існують в світі
Питаннями пенсійних систем більше 20 років займається Світовий банк. У 90-х роках він рекомендував трирівневу модель (солідарна, обов'язково накопичувальна і добровільна накопичувальна системи).
Починаючи з 2004 року, Світовий банк став радити всьому світу так звану п'ятирівневу модель, при якій залишається солідарна, накопичувальна і добровільна накопичувальна системи. Далі йде нульовий (четвертий) рівень - це базовий дохід для громадян, тобто коли виплачується невелика сума (1000 гривень) всім незалежно від того працювала людина чи ні. П'ятий рівень - це нефінансовий рівень, де люди отримують різні пільги (безкоштовний проїзд в громадському транспорті, утримання в будинках-інтернатах для людей похилого віку, соціальні програми).
Обмеження для пенсійних активів
Директор, голова підрозділу з управління локальними активами групи ICU Григорій Овчаренко у розмові з кореспондентом From-UA.com зазначив, що українське законодавство передбачає кілька обмежень для розміщення пенсійних активів. Серед них - обмеження по об'єктах інвестування, їх частці, якості та ліквідності. Вони регулюються вимогами до рейтингу і лістингу (список) цінних паперів.
Григорій Овчаренко
«З урахуванням цих вимог пенсійні активи можуть розміщуватися тільки в цінних паперах, гарантованих Кабміном (не більше 50% активів), депозитах (не більше 50%), акціях українських емітентів (не більше 40%), облігаціях українських підприємств (не більше 40% ), акціях іноземних емітентів (не більше 20%), нерухомості (не більше 10%), дорогоцінні метали (не більше 10% активів)», - зазначив він.
За словами Овчаренка, з шести акцій українських компаній, що випускають цінні папери і мають капітал майже в 12 млрд грн., цікавими можуть бути лише акції підприємств "Мотор Січ", "Укрнафта" та "Донбасенерго".
«Згідно з дослідженням Towers Watson, основними напрямками інвестування пенсійних активів розвинених країн були акції (42%), облігації (31%), депозити, нерухомість і дорогоцінні метали. Взагалі рівень інвестування в акції залежить як від ступеня розвитку ринків капіталу, так і від терміну запуску пенсійної реформи», - пояснює експерт.
Овчаренко вважає, що держава повинна стимулювати працівників і роботодавців, а також використовувати альтернативні варіанти залучення до програм так званий opt-out (тобто донорів).
«У багатьох країнах внески до накопичувальної системи розподіляються між працівником, роботодавцем і державою. Паритетність внесків - єдиний дієвий інструмент мотивації працівників брати участь в накопичувальній системі, адже робить пенсійні накопичення значно вигіднішими, ніж, наприклад, депозити. Але це вимагає більшої рішучості з боку влади», - підкреслив Овчаренко.
Хто за що повинен відповідати
Економічний експерт Тарас Козак в свою чергу розповів, що в накопичувальному рівні досить багато різних функцій, які розподілені між різними типами організацій. Наприклад, НПФ, у якого свої вимоги, контролює НКЦБФР (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку), а банки-зберігачі, в яких вкладені кошти будуть збережені від розкрадання, контролює Нацбанк.
Також є аудитори, які перевіряють законність операцій, і компанії з управління активами, які дають команду із закупівлі акцій і вкладення цінних паперів. Не обійшлося і без адміністраторів ПФ, які повинні стежити за тими, хто платив внески і як потім ці внески виплачувати людині, яка виходить на пенсію.
«Кожен відповідає за конкретний напрямок, тобто там немає неясності відносного того, хто і що контролює. Один відповідає за зв'язки з вкладниками і майбутніми пенсіонерами (адміністратор). Інший за безпеку коштів (банк зберігач) або кращі вкладення (КУА - компанія з управління активами). Ще один - за перевірку вірності всіх кроків (аудитор), а НПФ - це об'єднання, яке займається рекламою. У світі це досить надійно працює, і там немає випадків шахрайства. Але іноді папери можуть "просісти" через фінансові кризи, війни або ще якихось проблем», - пояснює Козак.
Всі експерти одностайно підтримують впровадження другого рівня пенсійної реформи - накопичувальну систему. Завдяки цьому збільшиться не лише фондовий ринок, а й виросте добробут пенсіонерів, які зможуть впевнено дивитися в майбутнє. Але за умови, що уряд зможе все зробити як слід - прозоро і без корупційних схем. Однак передумов для цього в Україні поки немає: компанії приховують свої доходи в офшорах, страхові контори відмовляються виплачувати страховку постраждалим, а фінансові ринки практично не працюють. І ще не факт, що в Україні подібна система зможе функціонувати настільки ж успішно, як і в розвинених країнах. На жаль, нинішні реалії українського суспільства свідчать про відсутність усвідомлення необхідності ведення чесного і прозорого бізнесу.