Підрив Каховської ГЕС – це акт екоциду, в цьому солідарні абсолютно всі експерти зі сфери довкілля, юристи. Тепер перед Україною постало завдання довести цей акт екоциду і витребувати після нашої перемоги репарації з агресора. Про це в ексклюзивному коментарі виданню From-UA повідомила Людмила Циганок, президент Асоціації професіоналів довкілля PAEW та директор Офісу сталих рішень.
- Чому це так важливо? Тому що ми розуміємо, що це катастрофа, але паніка і відчай не допоможуть нічим, тому збираємо фактаж, слідкуємо за ситуацією і сподіваємось на міжнародну допомогу для відновлення довкілля.
Щодо екологічних наслідків за своїми масштабами. Зрозуміло, що згинуть унікальні ландшафти Дніпровських плавень. Зрозуміло, що в воду Дніпра, а потім і з Чорного моря вже потрапляють отруйні речовини, хімікати, паливо, мастила. Державні органи вчора вже підтвердили інформацію про те, що 150 тонн мастила з агрегатів потрапили до води Прогнозується, що ще до 300 тонн можуть потрапити, тому що мастило і надалі витікає з машинного залу. Це дуже погано для довкілля, тому що це величезна маса. Тут два варіанти розвитку подій. Або відбудеться величезна масляна пляма на поверхні води, яка знищить біорізноманіття і все живе. Або ж ця гидота збереться на дні згодом, і тоді доведеться чистити дно.
Також у воді будуть бактерії з часів скотомогильників, яких багато на півдні України, це все призведе до екологічної катастрофи. Сюди ми додаємо вигрібні ями, зруйновані каналізації, системи водовідведення, очисні споруди підприємств — це те, що вже зараз забруднює воду і ту територію, яка перебуває у зоні підтоплення. Але це не найстрашніше, тому що потрібно врахувати специфіку агропромислової території зони затоплення і власне неочікуваний характер, тому що були прогнози про такий теракт, але насправді всі вірили в здоровий глузд і в те, що таке в сучасному світі таке трапитися не може І тому зараз затоплені склади збереження хімічних засобів захисту рослин, добрив. Ми розуміємо, наскільки це складні хімічні елементи. І це також буде вбивати довкілля.
Далі треба підняти питання щодо радіоактивних відкладень Дніпра. Це насліддя радянських часів, Чорнобильської катастрофи. Масштаб цієї біди ми оцінимо згодом, максимум за 2-3 тижні, але це теж дуже негативний прогноз цієї катастрофи.
Мінна небезпека — лівий и правий береги заміновано. Можливий як ефект детонації, так і ефект вимивання «плаваючих» мін на довгі роки.
Окреме питання — ядерна небезпека. Про ЗАЕС говорять всі дуже обережно, тому що найближчі 2-3 тижні, максимум місяць, ми будемо розуміти, чи відбудеться ця катастрофа, але прогноз справді дуже невтішний. І експерти із різних сфер схиляються до того, що справді небезпека дуже серйозна. Хтось каже, що там є спеціальні споруди і ставок охолодження наповнений, але це ж динамічний процес. Так, він зараз наповнений, але ми розуміємо, що наповнення відбувалося за рахунок в тому числі Каховського водосховища, а тепер це величезна проблема, як її будуть вирішувати, і головне, чи захочуть вирішувати рашисти чи будуть далі провокувати катастрофу — це питання поки відкрите і тривожне.
І окремо наголошу на хімічній небезпеці, тому що хімічні заводи Криму — це справжня порохова бочка. І завод «Титан», і «Кримський содовий завод» — вони будувалися в свій час як єдина система промисловості України, вони дуже залежать від української енергосистеми, від ресурсної бази, зокрема в даному випадку від води, від Північно-Кримського каналу, який втратив внаслідок вчорашньої трагедії джерело водопостачання прісної води. Чому це так небезпечно, треба пояснити, тому що, наприклад, завод «Титан» має величезні відстійники сірчаної кислоти, яка потребує постійного розбавляння прісною водою, щоб зменшувати концентрацію небезпечних речовин в цих відстійниках. Тепер Північно-Кримський канал не постачатиме прісну воду і виникає питання, де окупанти її візьмуть в таких масштабах, щоб підтримувати екологічну безпеку цього об'єкту?
Звісно, я не можу не сказати про величезну загибель дерев, тому що затоплюються ліси. Якщо руйнівні процеси не будуть зупинені, а сьогодні ворог наблизив ще одну катастрофу - вже зовсім скоро колись плодовитий курортний півострів стане непридатним до життя і зміниться до невпізнанності. Лівобережжя Дніпра на Херсонщині засаджено сосновими лісами. Родючий пласт лісів і молоді насадження могло вже буквально знести потоком води. Сосна добре росте там, де сухо. У підтоплених місцях застояна вода провокує розвиток кореневої гнилі, змінює кислотність ґрунту. Це загрожує загибелі дерев, якщо вода стоятиме до 20 днів, як це прогнозують. Під особливою загрозою опиняються дерева віком до 10 років. Якщо на збереження рослин у лісі ще є надія, то тварини, фактично, приречені. Можливо, комусь вдасться зачепитися за острівець суходолу, але переважну більшість просто винесе течією у відкрите море. Це олені, козулі, дикі кабани. У ящірок, змій, зайців, їжаків – шансів немає.
Крім затоплення очікуємо кліматичні зміни, загибель у величезній кількості риби, заболочення осушених земель. Це все ті наслідки, які дуже швидко Україна побачить. А загалом наслідки цієї екологічної трагедії ми будемо ще багато років спостерігати. Це взагалі трагедія для гуманітарної і економічної сфери. Кліматичні біженці і взагалі біженці, яких відселяють, вони створять навантаження на нові території, тому вчорашня біда — це біда реально всієї України, тому що інші регіони будуть приймати людей, буде збільшуватися кількість побутових відходів. Це така велика замкнута екосистема, яка обов'язково позначиться на стані довкілля і тих території, яких навіть не здогадуються зараз люди.
Зруйновані системи централізованого водопостачання — це також економічні збитки. Зараз органами місцевого самоврядування приймаються такі важливі міри. Без достатньої кількості води будуть змушені зупинитися великі промислові підприємства. Наприклад, Марганець, Нікополь, Покров — це промислові регіони, і там виробництва потребують технологічно великої кількості води, яка, принаймні зараз, буде обмежена. І ми бачимо, що необхідні міри по обмеженню використання прісної води вже вводяться в Запорізької області, Дніпропетровської. Це реально обґрунтовані рішення влади, тому хотілось би, щоб населення з розумінням до цього поставилося. Не час поливати городи, хоча людей теж можна зрозуміти. Від вирощування сільськогосподарських культур залежить їхній добробут, багато хто заробляє цим на життя, але справді питання критичне — просто на даний момент має вистачити питної води всім жителям цих регіонів постраждалих.
Далі я впевнена, що ворог, перетворивши воду в зброю, все одно не досягне своєї мети, але на пошук необхідних критичних рішень потрібно більше часу.
