Коли ми чуємо дуже критичні речі про те, що українцям погано живеться за кордоном, то давайте не забувати, що найчастіше їх говорять люди, які в силу певних обставин і в Україні вжитися не могли і яким на Заході все не подобається. Є така категорія людей, які завжди будуть бачити щось погане у всіх у і у всьому, тільки не в самих собі. Це є абсолютно стандартно.
Ми всі розуміємо, що, в принципі, зовсім не погано живеться, скажімо, в Литві. Неодноразово особисто чув, як у Верховній Раді члени фракції Партії Регіонів між собою розмовляли і переповідали розповіді їхніх знайомих про те, який там жах у Литві, яка це диктаторська країна, що там по вулицях ходять фашисти, що там неможливо нормально прогодувати сім'ю. Тоді я перепитав просто маленьку річ: “скажіть, а ось ті ваші знайомі, вони за все життя, яке вони прожили в Литві, пункт перший — вивчили литовську мову, і пункт другий — чи вони спробували адаптуватися елементарним способом?’’. Адже вивчивши мову, елементарно можна отримати литовське громадянство, там практично обмежень у цьому плані немає, тільки треба знати мову. Вони, звичайно, мову не вивчили і не є громадянами. Люди, які все життя прожили в країні і не зробили жодних кроків, щоб стати громадянами, лишились там якимось пристосуванцями, по всьому світу розказують, як жахливо в тій Литві. Таких ми маємо предостатньо.
Нещодавно в Польщі заарештували групу українців, які, напившись до свинячого визгу в якомусь ресторані, вийшли на вулицю, почали робити дебош і кидатися на людей. Після того, як їх спробувала спіймати поліція, вони стали камінням лупити по поліціянтам. Поліція згідно з правилами, які є в Польщі і яких, на жаль, ще немає в Україні, відкрили вогонь з вогнепальної зброї по ногам. Українці дістали серйозні поранення, попали в лікарню, і після цього сядуть в тюрму, і думаю, що сядуть надовго. Як ви думаєте, що вони розкажуть вам про Польщу? Вони розкажуть, що це страшна країна з абсолютним свавіллям, що там поліцейська бандитська держава і все інше. Але вони не розкажуть про те, що вони згідно з цими законами є бандитами. І тому найчастіше розповіді про те, як все погано, розказують не ті, у когось щось вдалося, а ті, котрі поїхали з думкою, що там на золотих вербах росте золото і там молочні ріки і тому подібне, а виявилось, що там теж треба працювати. Люди, які не хотіли працювати в Україні, не захотіли працювати й там. Є така категорія, і, звичайно, їм буде завжди погано. Тому частіше обурення не невдоволення висловлюють ті категорії людей.
Є ті, котрі мають дійсно не робочі відносини, а виконують відповідні функції в певних громадських структурах, пов'язаних з тією ж Росією. Коли були події в Німеччині, пригадайте, як з’явилася зґвалтована дівчинка, яка і не зґвалтована, і не дівчинка, і не арабами, а така досить підтоптана повія, яка нікуди ніяких заяв не робила, але російські журналісти розкрутили з неї жертву міграційної кризи. Так от після того довелося пошукати певну інформацію про те, що велетенська маса росіян, які живуть в Німеччині і які ніколи не збираються повертатися у Росію, при тому не маючи німецького громадянства, хають ту Німеччину на чому тільки світ стоїть. Тому є стандарт “загнивающей Гейропи”, як вони пишуть, і до того причащаються певні наші.
А тепер вертаємось до реальної ситуації — чи треба в Європі важко працювати, щоб більш-менш нормально жити? Звичайно так. Там соціальна політика поставлена досить добре, але її треба заробити. Там немає того, що було у нас в Україні дотепер, що десь зафіксувався, десь трохи попрацював — і після цього тобі держава вже вина завжди, що навіть якщо ти не заробиш ту пенсію, тобі її все одно будуть платити. Там такого нема, там це все треба реально заробити. І тому просто так немає ні для наших, ні для німців, ні для інших громадян ЄС.
Для українця, який поїхав на заробітки, є два стандарти. Є стандарт, умовно кажучи, польський, і є стандарт інших країн-членів ЄС. Чим вони відрізняються? Польща рано відчула демографічну кризу, при цьому вона не хоче, щоб в їхню країну приходили мігранти з Близького Сходу чи Африки, тому наші сусіди спекулюють на темі українських біженців. Насправді біженців вони прийняли менше сотні, але розказують, що прийняли два мільйона, хоча саме вони реально піднімають їх економіку і тримають на плаву. Але вони дали можливості для дуже вільного і спокійного працевлаштування українським громадянам за безвізом: ти приїжджаєш по безвізу на 90 днів - півроку, в ці 90 днів ти можеш влаштовуватися на роботу офіційно і до тебе не буде жодних претензій. Адже сам безвіз не передбачає право на працю, він передбачає право на туризм.
Інші країни Європи, де немає права на роботу по безвізу, де треба оформляти обов'язково робочі візи, там є певний момент. Там є певна частина українців, які працюють на “чорне”, тобто ті, хто не оформив робочі візи, але домовився з якимось фермером. Але якщо ви працюєте на “чорну”, то зарплати і умови проживання будуть нижче, це стандарт. Цей факт є, але якщо ти хоча б більш-менш себе показав нормально, що ти відповідальна людина, фермер на тебе подасть запит на робочу візу, і ймовірність того, що ти її отримуєш, дуже висока. І тоді твоя зарплата буде цілком адекватна для європейського рівня. Тобто тут якихось проблем немає. Просто єдине, що якщо ти себе показав як разгільдяй, тебе, може, й збережуть для некваліфікованої роботи, щоб вже не шукати когось нового, але на тебе подавати запит на робочу візу не будуть, і певних умов європейського стандарту ти не отримуєш.