Поговорімо про речі, які, скоріше за все, не сподобаються багатьом читачам. Та зрештою…
Якщо помре Путін, хто б не був президентом України, Путіну будуть висловлені співчуття – це правило хорошого тону, яке поширюються навіть на диктаторів і на ворогів. Тож не потрібно танцювати на могилі Кобзона і радіти його смерті. Помер Кобзон — і що? Смерть і співчуття не залежні від поглядів і вподобань, все ж за ним хтось сумує. І людей, які за ним сумували, досить багато, і в Україні теж є такі люди, тим більше, що він вважається нашим земляком, адже Кобзон родом із Донбасу. Щодо висловлення співчуття, то важко собі уявити, щоб на Майдані зібрався народ і хором сказав: “Ми не співчуваємо, туди йому і дорога!”? Такого не буде. Навіть коли помре Путін, масових акцій радості теж не буде, хоча купа народу цього і чекає. Просто варто зрозуміти, що смерть російського диктатора нічого не вирішить в наших стосунках з Росією.
І так само смерть Кобзона нічого не вирішить для культури. Він представник радянської культури, він був відомим голосом, був співаком, який співав дуже відомі пісні, і на них виросло найменше два покоління радянських людей. Але він був носієм не так російської, як радянської культури. Нині все це виглядає дивно, адже Радянського Союзу не існує, бо країни не існує, а культура її лишилася.
Насправді варто розділяти культуру російську і радянську. Нам близька будь-яка культура, навіть культура Зімбабве і інших африканських країн, там непевно є щось цікаве. Наприклад, в Кенії пишуть детективи більше, ніж в Україні. Але єдина культура, від якої нам треба відмежуватись, це російська, яка виникла до СРСР, була по-радянськи модернізована в радянський час, але зараз вона лишилась знов-таки російською.
Кобзон не був носієм чисто російської культури, бо не виступав в лаптях, косоворотке і кокошнике, але він був носієм радянської культури, був її яскравим представником, виступав на всіх урядових концертах. І наскільки відомо, а це факт перевірений, Кобзон особисто оплатив місце на Ваганьковському кладовищі на похоронах Висоцького, коли ніхто не наважився цього робити. Такій вчинок Кобзона теж треба пам'ятати. А от вже Висоцький був носієм не радянської, а російської культури, так само як і покійний Володимир Войнович. І ці речі потрібно розділяти.
Що стосується представників української культури, які гастролюють по Росії, то це тільки вони вважають свою діяльність – бізнесом. Хотілося б, щоб вони поїхали туди заробляти гроші і там їх заарештували і посадили б їх так само, як Сєнцова. І всіх інших українців, які нині їдуть в Росію заробляти.
Думаю, що це залежить від громадянської позиції. А оскільки наше суспільство роз'єднане, у нас не існує по суті громадянського суспільства, воно ніяк не може запобігти, щоб ось ці заробітчани в Росіїї, не заробляли ТУТ. Концерти Лорак, Лободи, Повалій відбуваються незалежно від обурення так званого громадянського суспільства. І якби у нас в країна існував потужний інститут нерукоподавання, то вони б самі не їздили на ці гастролі.