Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент США Джо Байден домовилися з приводу будівництва "Північного потоку-2". Текст документа опублікувало МЗС Німеччини. Видання From-UA.com поцікавилося думкою політолога Віктора Таран з приводу того, чи будуть обіцянки дієвими.
Якщо уважно прочитати меморандум, то ми бачимо, що нам зробили красиві обіцянки та пообіцяли обіцяти допомогти Україні в далекому майбутньому, тому що жодного реального інструменту допомоги Україні або тиску на Росію, якщо вона порушить, в меморандуму немає. Що нам було обіцяно? Обіцяно, що вони будуть змушувати Росію підписати з нами меморандум на постачання газу на 10 років. Так, РФ може дійсно пообіцяти зафрахтувати невеликий об'єм газу — 5-10 млрд, бо менше просто невигідно.
Більше того, Росія може дуже довго думати, підписувати, не підписувати, може передумати, може не захотіти — хто її заставить підписати на 10 років? Ніхто. Нам пообіцяли наповнити якісь гіпотетичний фонд на мільярд. По-перше, 1 млрд — це копійки. А обіцянки що Німеччина виділить нам 175 млн смішні, тому що, швидше за все, гроші можуть пройти через технічні проєкти і просто підуть на оплату німецьких консультантів. На фоні того, що в Афганістан вкладають 1,3 трлн доларів, 1 млрд — це взагалі ніщо.
Інша обіцянка: якщо Росія щось почне, то будуть накладати санкції. Хочу нагадати, що друзів Путіна в Європі достатньо: Австрія, Угорщина, Франція, Італія і т.д. І достатньо одного голосу, а я вже назвав чотирьох. І тепер просте питання: а що було б реально запропонувати? Наприклад, було б написано, що Україна за це отримає ПДЧ, або наприклад, ініціювати конференцію донорів. Зараз зовнішній борг десятки мільярдів доларів — реструктурування боргів на 10-15 років під 0% з тим, щоб в найближчі роки ми нічого не платили. Ми щорік платимо 60-70 млрд грн з державного бюджету, от давайте їх пустимо на модернізацію нашої ГТС, чи модернізацію армії. От це був би реальний крок, а не пусті обіцянки.
Ми знаємо, що існує досвід, коли США підписують окремі договори, визнаючи окремі країни унікальними партнерами, як, наприклад, з Ізраїлем, якому щороку надають 5-8 млрд доларів, а не нещасних 250 млн, як на Україну. От такий би договір підписали і сказали, що українська армія отримає озброєння на мільярд. А тут складається враження, що захотіли надати такі гарантії, які б не розізлили Росію. Тобто нами пожертвували повністю.
Це нагадує, коли бандит притискає жертву у підворотні і каже “не кричи”. Складається враження, що нас грабують, нас б'ють в підворотні, а ми маємо мовчати. І це насправді дуже погана історія. Трамп реально блокував “ПП-2” на відміну від Байдена. Тому в даній ситуації Україна повинна робити те, що вона робить. Дуже правильна заява Кулеби, що ми зараз організуємо зустрічі в Брюсселі і Німеччині, щоб вони дали пояснення, що відбувається. Правильна заява Разумкова. Я тільки не розумію, чому до цього часу немає різкої заяви президента.
В США конгресмени закликали Байдена перенести зустріч з Зеленським, тому що оскільки конгрес до 20-го числа у відпустці, то провести нормальну зустріч неможливо. Якщо наша делегація поїде, то ми там ні про що не домовимося — там нікого немає, будемо ходити по пустому красивому місту, і все. Тому краще відмінити цю зустріч, тому що в цієї історії треба мати і якусь елементарну гордість. Або, навпаки, перед цією зустріччю зробити декілька заяв, щоб потім їхати з чіткою позицією, що ми вимагаємо. Україна зараз повинна кричати на всіх площадках, де тільки можна і піднімати галас, і піднімати наших союзників у Східній Європі, тому що якраз Східна Європа чудово розуміє загрози Росії. Це Балтія, Польща, Чехія. І робити спільний фронт. І думати, варто чи не варто їхати після такої ситуації.