Для України самміт країн НАТО надав виконання програми-мінімум в подальших стосунках з Альянсом і створення політичного плацдарму для подальшої євроатлантичної інтеграції. Про це From-UA заявив політолог Володимир Фесенко.
- Ми прагнули набагато більшого, ми хотіли запрошення на членство в НАТО з відкритою датою. Всі розуміють, що поки йде війна, на жаль, про вступ України до НАТО не може бути й мови. В НАТО розуміють, що якщо країна, яка воює в РФ, вступає в НАТО, то це ризик прямої війни між країнами Альянсу і РФ. А це ризик ядерної війни. В цьому для нас зараз головна проблема, головна перешкода.
В чому парадокс євроатлантичної інтеграції України на сьогодні? З одного боку, саме велика війна з РФ прискорила наш рух до НАТО. І саміт у Вільнюсі зафіксував це прискорення. Але в той же час війна є головною перешкодою для нашого повного юридичного вступу до НАТО. От такий парадокс.
Але що ми отримали? Ми отримали інституційні інструменти, які дозволять нам більш ефективно рухатися шляхом євроатлантичної інтеграції. Це рада Україна — НАТО. Це багаторічна програма підтримки України. Йдеться фактично про оперативну, тактичну інтеграцію наших структур до НАТО, перш за все військових, безпекових структур.
Ми отримали дуже важливий результат, за що ми боролися, - офіційне підтвердження того, що нам не обов'язково треба виконувати план дій для членства в НАТО. Для розуміння — це багаторічний перехідний період перед вступом. Це як статус кандидата в члени ЄС, щось подібне.
І щоб було зрозуміло, які зміни відбулися за останні 1,5-2 роки. В 2008 році, 15 років тому, на Бухарестському саміті нам і Грузії взагалі відмовили від ПДЧ. Нам сказали, що ми колись будемо в НАТО, і постійно на це посилаються. У Вільнюсі також посилаються на це рішення Бухарестського саміту. Але тоді нам відмовили в наданні ПДЧ. Два роки тому, у 2021 році Зеленський гостро ставив питання перед країнами НАТО, що нам треба надати ПДЧ — відповіді не було.
Зараз НАТО визначило, що ПДЧ для нас вже не актуально, не треба його виконувати. Проте не йдеться, що ми будемо вступати в НАТО, наприклад, за прецедентом Фінляндії і Швеції. Ми б хотіли такого, але нам все-таки доведеться виконати низку реформ. Деякі реформи, до речі, у нас зависли, які потрібні для євроатлантичної інтеграції. Наприклад, реформа СБУ. Ну і треба в безпековому секторі і в секторі оборони підтягнути наші відповідні структури до стандартів НАТО. На це потрібні будуть відповідні дії.
Правда, є побоювання. Про це наші експерти пишуть, і це претензія до НАТО, це потенційний ризик, що, мовляв, зараз не узгоджений цей перелік реформ, і тому Альянс може маніпулювати, може нам висувати додаткові вимоги і затягувати наш вступ в НАТО, що це може бути непрямою неформальною заміною ПДЧ. Ризик такий є, але поки він потенційний, і для нас важливо, щоб зафіксувати чіткий перелік цих реформ, умовно кажучи, розробити дорожню карту, що і як треба зробити, щоб ми сказали: ми виконали завдання, давайте приймайте нас в НАТО.
Тому в цілому я би сказав, що це успіх для України, відносний, але успіх. Також для нас позитивні новини з Вільнюсу полягали в тому, що була політична заява лідерів Великої сімки про гарантії безпеки для України. Ми за це теж боролися, переговори про це йшли ще перед самітом у Вільнюсі, і вирішили, що не НАТО зробить таку заяву, а буде окрема заява від Великої сімки. І вона не є абстрактною, це не Будапештський меморандум. Йдеться фактично про те, що на період продовження війни, і на повоєнний період Україна буде продовжувати отримувати зброю від наших партнерів. Партнери будуть нам допомагати в оборонній промисловості, і будуть продовжуватися санкції проти Росії, зокрема блокування їх активів до моменту відшкодування збитків, які вони зробили для України. Так що це конкретні речі.
Президент Зеленський зазначив, що ці гарантії безпеки, які ще треба буде закріпити у відповідних договорах, зараз це рамкова політична заява, рамкове політичне рішення, а його ще треба буде конкретизувати в різних двосторонніх міждержавних договорах. Це наступний крок.
Проте для нас це не заміна членства в НАТО, це гарантії безпеки на період до отримання членства. Це теж важливий момент. Ну і пакет зброї. Якраз на полях Вільнюського саміту було озвучено пакети зброї для України, зокрема і далекобійні ракети з боку Франції, бронетехніка, снаряди і т.д. Це також я вважаю позитивним результатом для України. Так, ми прагнули більшого, але завдання-мінімум виконали.
Я вважаю, що результати саміту у Вільнюсі для України достатньо прийнятні. Хай обмежено, але позитивно для нас. А от для НАТО, я думаю, що цей саміт не став відносно з Україною проривом, все ж таки НАТО могло зробити більш дієві, рішучі кроки для інтеграції України. Поки що до цього не готові. І багато хто з експертів вважає, що в цьому сенсі з боку НАТО є тактична помилка, її ще можна виправити, вона не є тотальною, так що я думаю, що Україна і наші партнери в НАТО будуть працювати над тим, щоб цю помилку виправити і щоб дії НАТО по відношенню до України стали більш рішучими і ефективними.