Статтю Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного передусім потрібно вважати відкритим зверненням, яке спрямоване і до українського суспільства, і до українських політиків, і до наших західних партнерів. Таку форму публікації у загально-політичному виданні “Економіст” Залужний обрав саме тому, що дискусії між політичним і військовим керівництвом України стосовно майбутньої нової стратегії у війні продовжуються. Про це в коментарі From-UA заявив політолог Руслан Бортник.
- І військове керівництво сьогодні каже словами Залужного про те, що на фронті сформувався такий собі стратегічний баланс, сформувалась рівновага, паритет між сторонами, який Залужний в своєму інтерв'ю навіть називає тупиком і відсутністю можливості у найближчий час робити прориви і звільняти великі території. Більш того, Залужний в своїй статті (а там є і інтерв'ю, і стаття в одному виданні, треба відрізняти їх) пише про те, що затяжна війна сьогодні вигідна саме Росії, і нам треба здолати цю ситуацію позиційної затяжної війни і знов повернутися до маневреної війни, адже затяжна війна з російськими ресурсами вигідна для Росії, а для українського війська і держави несе величезні ризики.
І Залужний фактично описує модель, як він бачить вихід з цієї ситуації, шляхом поліпшення ППО, авіаційної складової, підготовки персоналу, забезпечення переваги в артилерії, в техніці для розмінування — от що пропонує Залужний. Але в той же час він каже фактично, щоб без цих дій, без нових додаткових ресурсів, без усунення всіх цих проблем, включаючи слабку мобілізацію, війна буде знаходиться в затяжній фазі, у фазі позиційної війни, яка вигідна для Росії, і військові нічого не можуть з цим зробити.
В той же час політичне керівництво відкидає цю проблему — президент, його команда. Вони кажуть про те, що ніякого тупика немає, у України є ще багато можливостей, багато ідей, як нанести збройну поразку Росії, і тільки звільнення всіх окупованих територій, вихід на міжнародно визнані кордони є ключовою ціллю цієї війни. Очевидно, що є розбіжність у поглядах між військовим і політичним керівництвом. Крім того, військове керівництво вимагає більше ресурсів і мобілізації економіки, мобілізації суспільства для продовження війни, а політичне керівництво наполягає на продовження бойових дій і наступальних операцій, адже від цього залежить західна допомога і громадська думка всередині країни.
Стаття вийшла не в дуже вдалий час. Ми бачимо, що певне тертя між військовим і політичним керівництвом, а головне ми бачимо, що в США розгорнулась нова дискусія стосовно цілей США у цій війни і продовження чи не продовження допомоги Україні. І стаття Залужного, його заяви про глухий кут в цій війні, вони посилюють позиції республіканців, які сьогодні вимагають від Білого дому і демократів конкретних планів війни стосовно України, визначення конкретних цілій, ресурсів і встановлення конкретних КРІ стосовно цього плану, що може вкрай зв'язати руки Байдену і його адміністрації в наданні допомоги Україні, або тактично це вже призвело до зниження допомоги США для України.
В цій ситуації Росія намагається перехопити ініціативу, розпочавши серію дрібних наступів на Авдіївському, Вугледарському, Бахмутському і Куп'янському напрямках. Залужний чітко нам каже, і я з ним не можу не погодитися, про те, що щоб вийти з цієї фази, нам потрібно набагато більше ресурсів, і матеріальних, і військових, і людських ресурсів. Інакше потрібно змінювати стратегію війни і переходити до стратегічної оборони до того часу, поки політична ситуація в країнах-партнерах України, в ЄС і США, не стабілізується і вони не зможуть повернутися до широкої допомоги Україні.