Протести поляків на кордоні з Україною проти експорту нашого зерна спалахнули з новою силою після того, як ситуацію вдалося врегулювати після тривалих протестів восени 2023 року. Однак вже 9 лютого акції почалися знову.
Чому поляки блокують кордон з Україною, скільки це триватиме та чи є в цьому російський слід, From-UA дізнався думку політолога Володимира Фесенко.
- На таких ситуаціях намагаються гратися, використовувати їх в своїх інтересах. Я думаю, що вони (росіяни - Ред.) бензинчику підливають інформаційно, політично. У них є своя агентура впливу, не в прямому сенсі агентура, а люди, яких вони можуть навіть втемну використовувати. Це люди з націоналістичними поглядами, мережі їх впливу в цьому сенсі належать, наприклад, націоналістичній партії "Конфедерація". Я просто знаю ще по колишніх мирних часах, росіяни завжди запрошували на свої конференції там, де треба було просувати антиукраїнську повістку. Тому вони можуть впливати через крайнє правих, через націоналістів.
Це ж не протести поляків, це протести польських фермерів. Вони мають економічне підґрунтя, економічні причини. Але, безумовно, там є політичний контекст, і Росія саме політичний контекст намагається використовувати. Тому певний російський слід там є, але це не головна причина. Не можна вважати, що це все організовано Росією, що це тільки в російських інтересах і т.д.
Тут складніше, тому що є конфлікти економічних інтересів, це почалося ще минулого року. Тоді це було через експорт українського зерна в Польщу. Зараз такої проблеми немає, але є протести. Польські фермери бачать в українцях конкурентів. Причому не тільки в Польщі, але й на інших ринках. Крім того, у них свої вимоги до польського уряду і до Європейської комісії. Насправді в чому ще складність ситуації. Їх вимоги стосуються не прямо України, це вимоги по субсидіях, по інших пільгах і т.д. Вони стосуються польського уряду і Європейської комісії, а український кордон вибраний як найбільш чутливе місце, де можна більш ефективно, більш резонансно заявити про свої вимоги.
Якщо, наприклад, фермери у Німеччині, Франції протестують у столицях, вони там сміття вивалюють, блокують дороги, це конфлікт внутрішній, а тут вони використали Україну і український кордон, тому що розуміють, що точно буде резонанс, точно буде ефект. Це шантаж, шантаж дуже агресивний. Виникає питання: а взагалі хто контролює кордон з Україною - польська влада чи польські фермери? І це питання, наскільки зараз польська влада спроможна, вона взагалі може реагувати на цю ситуацію чи не може.
Саме тому й з'явилася така емоційна і жорстка заява з боку Зеленського, щоб підштовхнути польську владу до якихось дій, тому що ситуація затягнулася, ситуація стає все більш агресивною, її треба розв'язувати. Тому російський слід, я думаю, там певною мірою присутній, але не прямо і це не головна причина цього конфлікту, тому і складнощі з розв'язанням.
Насправді на цю ситуацію Дуда може вплинути лише опосередковано. В Польщі парламентсько-президентська система. Чимось вона нагадує нашу політичну систему, але повноваження президента там більш обмежені, ніж повноваження українського президента. Вони стосуються в основному зовнішньої політики і частково політики оборонної. На внутрішню політику, на економічну політику президент Польщі взагалі не впливає. Тим більше, зараз уряд противників цієї партії, до якої належить Дуда. Туск, прем'єр міністр, от він так, він може вирішити цю проблему. Питання, де зустрічатися, ну, не хоче на кордоні, давайте в іншому місці, але треба зустрічатися, треба вирішувати. Вона затягнулася і стає все більш гострою, тому що протестувальники зараз використовують дуже агресивні методи, які виходять за межі нормальних правових актів. І якщо польська влада не реагує, то що робити тоді? Тому заклик, він же стосується не місця. Це була пропозиція. Зі словацьким прем'єр міністром зустрічався наш прем'єр міністр на кордоні в Закарпатті. Була зустріч з міністром закордонних справ Угорщини теж в Закарпатті. З поляками, якщо треба, теж можна зустрітися на кордоні. Якщо захочуть в іншому місці, давайте в іншому місці. Це не питання місця, це питання нагальності таких переговорів і нагальності такої зустрічі.