Ні слова правди або каналізаційна труба зі Львова

...статтю “Українських депутатів використали “в темну”».

Оскільки в даній статті, як і в усіх опублікованих з неї уривках мені приписуються слова (у вигляді авторської мови), яких я ніколи не говорив і в принципі не міг сказати, мушу зробити короткий аналіз цього брудного пасквілю.

У статті йдеться про круглий стіл українських та російських політиків і політологів у Москві 29 вересня. Брехня розпочинається з перших слів, оскільки замовчано, що дискусію проводило й українських гостей запрошувало інформаційне агентство “Росбалт”, а центр “Європа”, до якого, як виявилося, мають відношення політологи Павловський і Марков, лише надало приміщення.

Дві брехні, які свідчать, що автор взагалі не був присутнім на круглому столі, розмістилися в наступному реченні. У ньому йдеться про те, що були представлені всі фракції Верховної Ради (насправді – лише чотири) й приїхали, крім інших, Валерій Коновалюк та Сергій Бичков, участь яких анонсувалася, але обоє депутатів не прибули. До речі, Віктор Тимошенко, зазначений, як власний кореспондент “Львівської газети” в Москві, на круглому столі не акредитувався. Не виявили його й організатори (“Росбалт”), які для налагодження контактів записували координати всіх учасників і журналістів, про що мене повідомили представники “Росбалту”.

Замовчано також участь у дискусії інших українських учасників (не депутатів).

Наступний абзац містить найпримітивнішу брехню про ще одного депутата – Віктора Мусіяку. Самозваний кореспондент заявляє, що В.Мусіяка «заявив “Газеті” наступне: “це якась PR – акція з невідомою метою”». Віктор Лаврентієвич уповноважив мене заявити, що він не давав жодних коментарів журналісту “Львівської газети” й взагалі не говорив нічого подібного, оскільки спілкування оцінив як цікаве з аналітичного погляду. Від себе добавлю, що подібну риторику йому могла приписати лише людина, яка ніколи в житті не спілкувалася з Віктором Мусіякою – надзвичайно виваженою і дипломатичною людиною.

Наступні два речення, і нова брехня – про склад російської делегації. Заява про те, що всі її учасники належать до “кремлівського пулу” спростовується тими жорсткими дискусіями, які вели між собою самі росіяни, про що змушений був згадати і заочний автор статті.

У двох наступних абзацах автор, дуже схематично процитував виступ російського депутата К.Затуліна, який аж ряснів імперською риторикою. У статті двічі згадано газову тему й навіть наведено неіснуючу цитату з цього приводу, але (і це дуже симптоматично) ні словом не обмовлено про його політичні оцінки. Все стане зрозуміло, коли згадати, що Затулін від імені офіційної російської влади жорстко нападав на Партію Регіонів, а єдиною опозицією, яку він позитивно сприймав, виявилися комуністи та блок Юлії Тимошенко. Напевно, така похвала з уст одіозного прокремлівського речника, особливо в світлі останніх подій, мало б добавила позитиву Юлії Тимошенко.

Всі подальші цитати абсолютно не відповідають ні реально висловленому доповідачами, ні загальній тональності дискусії.
На окрему увагу заслуговують слова, присвячені особисто мені. Процитую їх дослівно: «Щоправда, як завжди, вирізнився Тарас Чорновіл. Він задекларував: “Я був прозахідним політиком, а сьогодні став проросійським. Усі прозахідники в Україні - це маргінали”».

В жодному зі своїх трьох виступів я навіть близького до наведеного тексту не сказав. Більш того, на відміну від представників НСНУ й НРУ, я єдиний жорстко виступив проти відверто імперських і образливих для України заяв, що час від часу звучали з російського боку. Так само тільки я звинуватив російських технологів, у відверто провокаційних діях під час останніх президентських виборів.

Про “західників” у виступах узагалі не йшлося, а “маргінали” згадувалися в абсолютно іншому контексті. На заяву С.Маркова, що на наступних виборах якісь міфічні партії будуть йти до Верховної Ради під антиросійськими гаслами, я відповів, що нам уже з лихвою вистачає суспільних розколів держави за “російською картою”. Нова ж влада своїми нічим не підтвердженими євроілюзіями, в наслідок яких ми стали ще залежнішими від Росії, привела до такого пересичення, що як проросійську, так і відверто антиросійську карту в Україні будуть розігрувати тільки політичні маргінали. Хто сумнівається в правильності моїх суджень, хай оцінить нинішню позицію основних парламентських партій.

Про себе ж я заявив, що оскільки завжди був прозахідним політиком, то зараз можу говорити об’єктивно й прагматично, без москвофільських ілюзій, від яких дуже попросив утриматися на майбутнє й присутніх російських політтехнологів.

Що спільного у моїх справжніх словах з тою відвертою брехнею, яку озвучила “Львівська газета”, хай судять неупереджені читачі. А появу подібних політзамовлень я оцінюю лише як старт брудної виборчої кампанії, принаймні зі сторони однієї з провідних партій, чию позицію так відверто обстоює “Львівська газета”.

От тільки дивно, що шановані мною інтернет-видання передрукували відверту замовну “чорнуху”, не потрудившись передзвонити мені й взнати реальну суть справи.