Останні заяви Дональда Трампа щодо України демонструють нестабільний і суперечливий підхід: він то очікує швидкого миру, то змінює риторику на менш підтримувальну. У серпні 2025 року відбулася зустріч Трампа з Путіним в Алясці, яка не призвела до суттєвих результатів — перемир’я не було досягнуто, а можливі обміни територіями викликали стурбованість у Києва і Європи. Непослідовність Трампа, що триває протягом тривалого часу, викликає занепокоєння та шквал критики як у США, так і в Україні, змушуючи аналітиків шукати пояснення його позиції та можливих наслідків для подальшої підтримки Києва.
Інтернет-видання From-UA звернулося до політтехнолога, директора зі стратегічного планування агенції Гайдай.Ком Сергія Гайдая, аби він прокоментував останні заяви Дональда Трампа щодо України, його можливу участь у перемовинах, і пояснив, що відбувається в голові колишнього президента стосовно України та Росії:
— Що відбувається в голові у Трампа, не знає ніхто, навіть сам Трамп. І мені здається, я про це вже давно кажу: українській владі та українському суспільству не варто розраховувати на Трампа.
Оці майже більш ніж пів року постійних волань — “Трамп, допоможи, у Трампа є чарівна кнопка, у Трампа є чарівний план” — призвели лише до втрати часу. Замість того, щоб дійсно вибудовувати все необхідне для того, аби переконати Путіна у безглуздості ведення війни, ми чекали на зовнішні рецепти. Але Путін — це хижак. Це не людина, з якою можна домовитися, застосовуючи звичайну людську логіку. Він хоче з’їсти шмат м’яса, який називається Україна. І він вже почав це робити, а тут йому кажуть: треба завершити.
Хижак перестає проявляти агресію тільки в одному випадку — коли отримує загрозу або пошкодження, яке робить безперспективними його подальші дії. А це може відбутися лише на фронті.
Тому замість дипломатичних зусиль, які ні до чого не привели, Зеленському і його команді слід було б зайнятися внутрішніми проблемами України. Ці проблеми мої знайомі активісти ще рік тому сформулювали чітко.
По-перше, реформа державного апарату. Він у нас корумпований, вкрай неефективний і продукує тотальну несправедливість, яка вбиває мотивацію захищати країну. Перший крок, який треба зробити, — це тотальне скорочення. Бо 80% державних установ працюють на себе, а не на перемогу. Їх просто треба прибрати. Гроші, які вивільняться, можна спрямувати на оборону: на оплату рекрутингу людей, на зміну підходу до мобілізації. Це має бути не відловлювання людей на вулиці, а пропонування умов для тих, хто ще може і хоче захищати країну. І ці умови повинні бути значно кращими, ніж ті, які отримуєш, ставши, наприклад, міністром.
По-друге, економіка. Потрібно нарешті прибрати Милованова і Гетьманцева, які визначають економічну політику, що фактично вбиває українську економіку. Натомість навіть під час війни треба створити українське економічне диво. А рецепт тут простий: кредитування Національним банком виробників зброї, державні замовлення, невтручання у діяльність бізнесу тощо.
По-третє, суспільство. Треба повернути демократичні норми і вперше в історії України дати людям реальне самоврядування. Це не децентралізація за принципом: “ми вам з центру дамо більше грошей”. Це створення самоврядних команд із такими можливостями, які існують у розвинутих країнах. Громадяни мають обирати всі гілки влади на місцях — від судді, прокурора до шерифа й адміністрації — та брати участь у визначенні, куди витрачати гроші.
От усім цим треба займатися. Без цього всього ми залишаємося слабкою, корумпованою державою, нецікавою для західних партнерів.
Замість того, щоб гадати: “А що там у голові у Трампа? Може, в нього є якийсь алгоритм?” — треба чесно визнати: у нього немає жодного алгоритму, як приборкати Путіна. І Путін цим користається. Він сміється з нього, кидає його, не реагує на нього. Бо Трамп виявився лідером, нездатним застосувати проти Путіна силу — економічну, військову чи дипломатичну.