Донецкие захватывают «Черкассыгаз»

...финансы и государственные учреждения начинают добираться и к другим регионам Украины.

Для досягнення мети використовуються будь-які засоби, що так полюбляють донецькі хлопці – але до цього додалися широкі можливості у вигляді підконтрольної судової та виконавчої влади. Зараз їх «рекет» перейшов на загальнодержавний рівень, де усі засоби добрі - зловживання судової системи, корупція, грубе залякування і т.д. Саме така ситуація трапилася з “Черкасигаз” та абсолютно «беспредєльним» наїздом на це підприємство в кращих традиціях «Бандитського Петербургу» - бійкою та стріляниною. Не могло тут обійтися і без місцевого «плохиша», який допомагає закривати питання в місцевій владі - союзником у перебиранні контролю над «Черкасигаз» став нещодавно обраний міський голова Черкас – Сергій Одарич. Ще не встигнувши розібратися з міським господарством, з його станом та проблемами розвитку – він вирушив на боротьбу за власність.

Ненажерливість та нахабність донецьких вже перестає дивувати. Спочатку це були органи державної влади, міністерства – згадаймо для прикладу боротьбу з Тарасюком. Потім перебирання управління над підприємствами, що знаходяться в державній власності – кричущий приклад - це Ощадбанк. А в провінціях зараз в хід пішли типові рейдерські засоби – силові захоплення за «лівими» рішеннями судів.

Те як усе було організовано навколо «Черкасигаз» нагадує цілий детективний сюжет, причому головну скрипку в якому грають погані хлопці. Разом з тим розігрується типова рейдерська схема захоплення підприємства.

Спочатку ухвала суду – міста Торез, донецького!!! – який вирішує долю черкаського підприємства. Яким боком тут міський суд Торезу Донецької області до рішення долі підприємства, що знаходиться за тисяч кілометрів від нього – не зовсім зрозуміло сторонній людині. Проте абсолютно знайоме тим, хто займається рейдерськими захопленнями підприємств – саме з ухвали маловідомого провінційного судді починається «наїзд» на великі, значимі та «смачні» підприємства. А така далечінь з іншого боку потрібна саме для того аби фізично з таким судом було складно боротися. (рішення такого суду оскаржувати). Аналогічно іншим рейдерським захопленням в подібних випадках судовий розгляд ініціюється одним з дрібних акціонерів завдання яких лише в тому аби «прокукарекать».

Потім з’являється ухвала суду – навіть не його рішення – яким діюче, чинне керівництво «Черкасигаз» усувається від управління компанією, а замість нього призначається інше.

Складно уявити собі ситуацію, щоби керівництво такого великого підприємства як «Черкасигаз», яке визначає енергетичну безпеку цілого регіону, могло призначатися звичайнісінькою ухвалою суду. Цілком зрозуміло що будь-яке легітимне законне керівництво може бути призначене не такою «фількіною» грамотою, а на загальних зборах акціонерів.

Якщо визнати таку логіку законною – то завтра донецькі суди навирішують такого, що з’ясується, що уся Україна їм не лише належить, але й заборгувала. Так же може бути анекдот – вирішує собі пацан в якомусь Харцизьку, що йому подобається якесь підприємство в Вінницькій області, йде до суду, де просто, як це розповсюджено на шанованій Східній Україні, бере ухвалу суду і їде приватизовувати, що він там собі вподобав. Зрозуміло, що так країна жити і розвиватися не може.

Далі відбувається ще більш цікавий цирк. НАК «Нафтогаз» відключає газ до мережі «Черкасигаз» внаслідок чого починаються перебої з теплом. Мер міста, Сергій Одарич, прекрасно знаючи ситуацію у всьому звинувачує керівництво «Черкасигаз» - мовляв саме через них виникла ця проблема, бо вони не справляються з управлінням компанією.

Тим же судом призначається і пробивна сила майбутньої подій – Приватна охоронна фірма – “АНДІН”. А без таких ЧОПів (частных охранных предприятий) захоплень не буває.

В законодавстві нашої гуманної держави передбачено 8 днів на добровільне виконання судового рішення. А потім вже подання скарги та залучення державної виконавчої служби. Цілком зрозуміло, що рейдерам ніяких виконавчих служб непотрібно. Вони самі виконають усе що завгодно – головне аби було майно за яке можна боротися. Тож і цього разу ніхто чекати звісно не став – тим більше, що державна виконавча служба по такій липовій ухвалі нічого робити не стала б. Минає три дні – і наступає варфоломіївська ніч. А на чолі цієї нічної різанини стоїть співробітник НАК “Нафтогаз” та “Укргаз-Енерго” – дочірньої структури Росукренерго – Чіріч Д.В. Саме він призначений ухвалою суду новим керівником “Черкасигаз”. Допомагають йому бійці “Укргазенерго” та охоронна фірма НАК “Нафтогаз” – “Нафтогазбезпека”.

Перед тим як далі оповідати цю історію варто зупинитися саме на цих діючих персоналіях. Тісне переплетіння інтересів керівництва НАК “Нафтогазу”, керівництва ПЕК в нашій державі та їх особистих зисків давно не секрет. Переплетіння інтересів керівників приватної енергопостачальної компанії та державної – однозначне. Причому зрозуміло, не зважаючи на усю патетичну риторику, - що захищаються передусім приватні інтереси. Так само це спостерігається і випадку Чіріча, котрий працює одночасно в двох компаніях. “Росукренерго” та його російські партнери давно йдуть до того аби захопити не лише монополію на постачання газу до національної газо розподільчої системи , але й до того аби захопити контроль над нею самою. І якщо цього не вдається досягнути загалом – тому що так звана “труба” знаходиться у державній та законодавчо невідчужуваній власності – то вихід один – захопити під контроль чи управління ті регіональні компанії, що займаються постачанням безпосереднім споживачам. Цілком зрозуміло, що НАК «Нафтогаз», якщо цей план буде доведено до кінця – опиниться взагалі без прибутків.

Повертаючись до самого нападу. Нападники на приміщення “Черкасигаз”, які взагалі не мали там бути, - причому тут охорона “Укргаз-Енерго” до рішення суду, вона там жодним словом не згадується, - побили офіційну державну охорону підприємства. 6 співробітників Внутрішніх Військ МВС були травмовані – зняті побої. Було розгромлене та захоплене приміщення правління, входи до нього зачинені, замуровані та заварені.

Уся ця картинка страшенно нагадує хроніки знаменитих рейдерських війн в Росії.

Після того як знялася стрілянина та бійка факт скандального захоплення одразу ж став фактом громадського життя. На місце подій прибув народний депутат України, що тривалий час представляв як мажоритарщик Черкащину в ВРУ – Петро Кузьменко. Разом з ним приїхали і члени справжнього Правління. Ніхто звісно з ними розмовляти і не мав наміру. Озброєні люди в камуфляжі погрожуючи зброєю просто виштовхнули їх з місця подій, лише завдяки щасливій випадковості вони уникли фізичної розправи.

Міліція, що як водиться в таких випадках, має втручатися – цього робити не стала. Можна лише здогадатися, що єдиним приводом для цього могла бути цілком однозначна та чітка вказівка згори.

Проте найцікавіше почалося потім – як водиться в таких випадках захоплення супроводжується активною масованою піаркампанією покликаною переконати та запевнити усіх, що все відбувається на цілком законних основах. Прикладом цього стало те, що у перші ж години після захоплення в ЗМІ почала з’являтись абсолютно перекручена інформація. Виявилося, що це навпаки законне керівництво разом з охороною намагалося увірватися до своїх же! – робочих кабінетів.

На цьому ми не ставимо крапку, історія поки триває, а ми поки можемо зробити лише проміжні висновки.

Так що поки різні політичні діячі обговорюють проблему рейдерства та необхідності прийняття антирейдерського законодавства – дехто вже діє. По хорошому тут варто було би не розмірковувати а прийняти чіткі та зрозумілі кроки – притягнути до відповідальності суддю Торезького суду Гаркавенка, керівництво НАК “Нафтогаз” та співробітників охоронних фірм, вилучити з території ВАТ “Черкасигаз” усі сторонні охоронні фірми та представників рейдерів, взяти під охорону ВАТ “Черкасигаз” співробітниками МВС та розібратися на державному рівні з ситуацією що склалася. Не варто сподіватися, що на цьому захоплення зупиняться – приклад Москви та Росії показує як ця рейдерська пухлина, якщо її не вилучати – розповзається на усе суспільство, приватизуючи державні органи.