у Сумах міський бюджет розкрадають «люди Кобзаря»
20.11.2024 09:00

Місто-герой Суми опинилося під перехресним вогнем як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів. Під канонаду страшних обстрілів, що відбирають життя мирних жителів, місцева влада завдає економічні удари по бюджету та рідній громаді. Про це свідчать злочинні дії одіозного «слуги народу» Артема Кобзаря, який дивовижним збігом обставин опинився на чолі міста та розбазарює державні кошти, сидячи на двох «стільцях» – секретаря міськради та виконувача обов'язків міського голови.

Все-таки варто віддати належне невтомності 42-річного Кобзаря: чим більше рідне місто піддається обстрілам з боку агресора, тим частіше він піариться у ЗМІ, розказуючи про гибель людей, руйнацію будинків та критичної інфраструктури. Щедро пускаючи свої крокодилячі сльози за загиблими, Артем Миколайович продовжує обкрадати живих...

Прибічник путінської Росії на чолі прикордонного міста

Любов до путінської РФ у Артема Кобзаря прокинулася ще в молоді роки, коли він ганяв на заробітки до Росії. А потім із братом Владиславом заснував бізнес із перевезення пасажирів до тієї ж таки країни-агресора. До речі ці поїздки потребували особливих домовленостей із російськими прикордонниками (!), чи не так?. Їх компанія із красномовною назвою «Lita4ki» постійно рекламувалася не деінде, як на російських сайтах і в соцмережах типу «Одноклассніки» та «ВКонтакте».

Цікаво, що власне захоплення «русскім міром» Кобзар ніколи не приховував. Його сторінка у згаданому «ВКонтакте» досліджена сумськими активістами з ТГ «Суми діско партізани» – і там вони знайшли все: від обожнювання Путіна та маршала Язова до вихваляння радянських діячів типу Ворошилова та Щорса. Отже, людина, яка відкрито захоплюється радянськими ідолами, тепер, в період повномасштабної російської агресії, керує обласним центром на прикордонні. Якийсь театр абсурду та й годі!

Жадібний до грошей Кобзар давно вже є для сумчан символом безграмотності та некомпетентності. Дивовижним чином свою інтелектуальну убогість та «руськомірність» Артем Кобзар зумів лаконічно виразити своєю резолюцією «ознаЁмлений» на одному із підписаних ним документів. Це дуже нагадує крилату промову про «Ёлки» ще однієї путінської нікчеми - Віктора Януковича.

Тому не дивно, що, як стверджують джерела, Артем Кобзар на апаратних нарадах дивиться на доповідачів із таким же нерозумінням, як корова на нові ворота. Втім, як кажуть, його апатія дивовижно зникає, коли мова заходить про різноманітні «шкурні» справи, земельні питання або приватизацію. Тут він демонструє несподіваний талант до торгів і кулуарних домовленостей. Хабарі за призначення на посади, тиск на комунальні підприємства, шантаж – все це стало візитівкою кобзарівського стилю керівництва.

Дурний як Стецько, але хитрий як лис

За рівнем свого інтелекту (та навіть зовні) Артем Кобзар нагадує сміхотворного Стецька – відомого персонажа з комедії Григорія Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці». Цей синочок багатенького Павла Кандзюби проявляє себе у п’єсі як нахабний та егоїстичний дурник. Він навіть не здогадується про свою тупість, а лише відверто зізнається у власних вадах: «Зранку до вечора я б тільки робив би, що обідав би…».

Примітивно міркуючи як Стецько, його реальний прототип теж ласий на чуже і любить плести всілякі нісенітниці. Напевно, єдине, що відрізняє Артема від свого пришелепкуватий героя, – це лише те, що він не отримав гарбуза, коли залицявся до своєї майбутньої дружини.

Разом з тим, недалекість Артема Кобзаря стала насправді його «щасливим квитком» до влади та заможності. Саме такий, не освідчений та нікчемний, а отже слухняний депутат міської ради потрібний був лідеру Сумської обласної партійної організації «Слуга народу» Михайлу Ананченку у його «команду». До речі, Михайло Аначенко - це саме той таємничий «київський дах» майже всіх злочинних сумських схем, описаних нами в попередніх публікаціях щодо «сірого кардинала» Ігоря Кальченка – керівника апарату облдержадміністрації та лісової мафії в Сумській обласній раді.

Сьогодні цей молодий, але дуже спритний та жадібний до грошей народний депутат Михайло Ананченко став реальних господарем Сумської області. Своїми цупкими, але спітнілими, одночасно від жадібності та страху за невідворотну відповідальність, руками, він плете павутиння майже всіх злочинних схем розграбування Сумщини. Зовні цей молодик схожий на студента, хоча в середині - справжній професор Моріарті.

Чи відомо це державному та партійному керівництву? Навряд чи. Хоча, хто знає, можливо як раз зараз, коли ви читаєте ці рядки, невтомні оперативники НАБУ, СБУ, або слідчі ДБР вже підшивають до його справи останні довідки, доповіді служби негласного спостереження, зведення зняття інформації із засобів зв'язку та візуються відповідні постанови... і невдовзі ми станемо свідками гучної справи під куполом Верховної Ради про викриття та притягнення до кримінальної відповідальності чергового депутата-перевертня. Будемо сподіватися, що це станеться вже у невдовзі.

Але повернемося до нашого сьогоднішнього героя - Стецька, вибачте, Артема Кобзаря. Доля звела Кобзаря з Ананченком ще в 2019 році на президентських виборах, коли майбутньому народному депутату потрібен був транспорт для перевезення людей та агітаційних матеріалів. Згодом Михайло Олегович почав формувати у партії «Слуга народу» власну команду до міської ради, куди й перетягнув «потрібного» водія.

Козиряючи парламентським мандатом, Ананченко прилаштував Кобзаря на «хлібне місце» – заступником начальника держпідприємства «Сумський Облавтодор». Отримуючи досить високу зарплату (понад 100 тис. грн), Артем Миколайович не міг повноцінно виконувати свої обов’язки, зважаючи на інтелект Стецька. Йому не довіряли нічого, окрім закупівлі туалетного паперу та мила. По суті, він був таким собі віртуальним «завгоспом», мав свого водія та цілу купу службових авто. Переконавшись у примітивності Кобзара, «автодорне» керівництво було змушене його терпіти лише як «людину Ананченка».

Згодом Михайло Олегович поставив Артема Миколайовича головою фракції міськради. А далі, як-то кажуть, процес пішов... Капризна дамочка Фортуна посміхнулася Кобзарю після того, як чинний секретар Сумської міськради Олег Рєзнік був мобілізований до лав ЗСУ, а Олександра Лисенка зняли міського голови. В той момент Ананченко знову згадав про свого «Стецька». Це сталося саме тоді, коли Офіс Президента планував створити у Сумах військову адміністрацію. Таке рішення призвело б того, що міські депутати та їх ляльковод - Михайло Ананченко, могли втратити вплив на ухвалення фінансових рішень та розпилення коштів у свої кишені.

Дізнавшись про такі плани «зверху», спритний Ананченко одразу ж вирішив діяти на випередження та організував вибори нового секретаря міськради. При цьому міським депутатам розказував байки про те, що вибори та кандидатура Артема Кобзаря на посаду секретаря міськради буцім-то погоджена із Банковою. Звісно, такі інтриги постфактум викликали шквал критики та невдоволення з боку Києва. Проте Михайло Олегович зумів вийти сухим з води, майстерно перевівши «стрілки» на депутатів міськради: мовляв, це дійство відбувалося за їхньою ініціативою. На Банковій були шалено не вдоволені такою самодіяльністю «студента Моріарті», але вирішили Кобзаря на посаді залишити, хоча, як показують подальші події, дарма.

Побив горщики з ляльководом - готуйся на вихід

Дорвавшись до влади у Сумах на авторитеті пропрезидентської партії, Кобзар зробив усе можливе й неможливе, щоб її зганьбити. Незважаючи на свій примітивізм, Кобзар відчув себе «хазяїном» цілого міста і взагалі втратив відчуття реальності. Інтелектуальна обмеженість, помножена на жадібність, зіграла з Кобзарем злий жарт. Він чомусь вирішив, що «ухопив Бога за бороду» і може тепер не тільки не ділитися зі своїм ляльководом, а взагалі нехтувати його інтересами та забаганками.

Прикриваючись аудитом комунальних підприємств, прототип Стецька ухитрився привести своїх людей на ключові позиції. Для реалізації власних задумів він тихцем-нишком уклав неофіційну угоду із фракцією «Європейська солідарність». До них також приліпився сміттєвий мільйонер, колишній ОПЗЖ-шник Віталій Жиленко, який став радником Артема Кобзаря.

Намагаючись розбазарити якомога більше бюджетних коштів, члени цієї хитрої «коаліції» вирішили розставити «потрібних» керманичів на комунальні підприємства міста. Спочатку усунули з посади керівника «Спецкомбінату» Євгена Короткевича, який відмовився запропонованої схеми корупційних «договорняків». Потім захопилися чисткою інших: Едуарда Велитченка зняли з посади директора КП «Міськсвітло», Андрія Новака – з «Електроавтотранс», Олега Скрипку – із «Зеленбуду». Далі почалися чистки в «Шляхрембуді», КП «Чисте місто». І, зрештою, на сайті Сумської міськради поміняли прізвища директорів, не повідомляючи про це громадськість. На вакантні місця привели недосвідчених керманичів, «кваліфікацію» яких визначали розмірами хабарів та обіцяних «відкатів».

Як наслідок, на керівних посадах, від яких залежить життєдіяльність міста, опинилися, м’яко кажучи, випадкові люди. Наприклад, директором «Шляхрембуду» призначили представника ресторанного бізнесу Сергія Леоненка (за прізвиськом «Леон-біла шкарпетка»): він має зв’язки з місцевим криміналом, захоплювався нелегальним ігровим бізнесом і свого часу неодноразово потрапив у поле зору правоохоронців. Що і де цей Леон «набудує», можна лише здогадуватися.

У підсумку інтереси сумчан страждають як від вовчих апетитів кобзарської зграї, так і від кричущої некомпетентності виконуючого обов'язки міського голови. Квінтесенцією цієї небезпечної для життєдіяльності міста та громади ситуації має стати прийняття міського бюджету на 2025 рік. Недолугість Кобзаря не дозволяє йому навіть пояснити главі обласної військової адміністрації (який відповідає за фінансування міста, але в силу свого життєвого бекграунду не обізнаний із нюансами місцевого самоврядування) важливість тих, чи інших статей витрат міського бюджету. Депутати неодноразово зустрічалися з Кобзарем та наголошували на критично важливих для міста проектах, але марно. Дану людину цікавить лише можливість отримання власного ґешефту через відкати та хабарі. Все інше його мозок просто відмовляється сприймати. Наразі із-за виняткової тупості Кобзаря в Сумах складається просто небезпечна ситуація для нормального функціонування міста в наступному році.

Проблема для Кобзаря ускладняється ще й тим, що він, як то кажуть, побив горщики зі своїм ляльководом. Останнім часом стосунки між Ананченко та Кобзарем стали настільки напруженими, що на одній із нарад Кобзар публічно принизив «старшого брата» з Верховної Ради. Очевидно, лялька в образі Стецька вже відчуває себе настільки самовпевненою, що насмілилась гримнути на грізного «Карабаса-Барабаса»! Не виключено, що розв’язка цієї трагікомедії наближається до кінця. Адже «директор» сумського лялькового театру – особа занадто пихата, амбіційна та мстива.

Подейкують, що Михайло Ананченко готує заміну Кобзарю та зробить ставку на інших, більш надійних йому «слуг». Мова йде, насамперед, про Ігоря Кальченка – керівника апарату Сумської обласної держадміністрації, та ще однієї «зашквареної особи» – Сергія Дмитренка, начальника управління комунального майна Сумської міської ради. Він одночасно є головою земельної комісії міськради та, за нашими даними, вважається більш пріоритетним для Ананченка варіантом. Багато в чому саме із-за великої кількості шкурних справ, які вони спільно вирішують із комунальним майном та сумськими земельними ресурсами.

Прикро, що всі ці розбірки та інтриги ласих до державних коштів і комунальних ресурсів можновладців, плетуться саме на Сумщині, яка постійно потерпає від ворожих ударів. У той час, коли вся країна бореться із зовнішніми ворогами, внутрішні гниди намагаються роздерти її із середини…