Нам потрібно справжню християнську не політизовану, не інструменталізовану православну церкву. Для мене ключовим словом тут не є незалежна від Москви, тому що незалежною від Москви може бути церква, яка також не буде справжньою церквою. Бути справжньою церквою — це автоматично означає бути незалежною від Москви, бо там вона ідеологізована і є інструментом влади.
Пошуки православ'я в Україні ведуться уже віддавна. Я пригадую, що покійний Євген Шерстюк ставив питання, що Україні потрібна автентична православна церква. А от що хоче влада? Побоююсь, що, як і кожна влада, вона захоче церкву, якою легко буде управляти, яка не буде ставити складних питань політикам та чиновникам.
А нам потрібне православ'я, яке зародилося на Майдані. В Московському патріархаті УПЦ є вже група інакодумців, які під час Майдану дуже чітко усвідомили потребу цього чистого християнського струменя, і вони його реалізовують в параметрах, в вимірах православної церкви. Те, що це відбувається: пошуки справжнього змісту життя, людського служіння Богу — прекрасно.
Разом з тим не уявляю собі в нинішньому світі одну єдину церкву без перегородок, без якихось культурних відмінностей. Будемо реалістами, це дуже важко собі уявити. У мене є мрія про той ефект, якій ми щороку бачимо восени на яблонці, де на кожній гілочці є плоди з різними формами, різного ступеня стиглості, але це все яблука, це все плоди одного й того ж самого дерева. От так собі уявляю майбутнє життя людського духу. Те, що це різні гілочки, мене мало хвилює. Мене хвилює, щоб там були одні й ті самі плоди християнської любові, і тоді буде все гаразд.
За цією метафорою стоїть прагнення, рекомендації — йти до джерел, до витоків християнства, згадати, що Христос говорив про те, що треба любити ближнього. І якщо ми всі повернемося і дійдемо до тієї формули, ми станемо ближче один до одного. Мені дуже подобається цей христологічний маневр, коли Христос в центрі, а від нього відходять радіальні промені. Це ніби шляхи наших різних церков. Так от чим ближче ми до Христа, тим ми ближче одні до одних, а в Христі ми зливаємось взагалі в одне. А чим далі ми від Христа, чим далі ми від автентичного глибинного християнства, від джерел, і тим ми далі один від одного.