Колишній шведський дипломат Брук нещодавно сказав, що Угорщина веде брудну гру навколо українського закону про освіту. Тобто на Заході вже розуміють, чому Угорщина так поводиться. У неї є маса проблем в діалозі з Євросоюзом, адже ЄС вважає угорський режим авторитарним.
Але головне те, що нещодавно, в серпні цього року, в Угорщину відбувся візит Путіна, який там говорив про будівництво АЕС і суму інвестицій в розмірі 10 млрд євро. Крім того, він говорив про продовження так званого «Турецького потоку» по території кількох країн, і Угорщини в тому числі. Очевидно, таким чином Путіну вдалося купити угорське керівництво, або його частину.
І угорському керівництву, в свою чергу, соромно сказати, що їх купують росіяни, тому що у них є історія дуже специфічних конфліктних відносин з Росією: це й 1848 рік, і 1956 рік — весь цей комуністичний режим. Швидше за все, просто угорський політичний клас відробляє свою роль у цьому, блокуючи євроінтеграційні рухи України і ситуацію з можливим наданням великої фінансової допомоги України з боку Європейського Союзу. Тобто це така російська інтрига, і це саме так потрібно сприймати.
А наш закон про освіту — це просто привід. Він надзвичайно ліберальний, він фактично дає можливість зберігати мову національних меншин в освіті в старших класах, але в той же час впроваджуючи й українську, тобто йдеться про паралельне вивчення кількох предметів українською і кількох предметів мовою національних меншин. Угорці зробили цю істерику абсолютно безпідставно. Ми вже чуємо це в тому числі і від представників інших національних меншин, зокрема болгарської, адже керівництво Болгарії цілком задоволено нашим законом про освіту.
А от щодо сприйняття цього закону нашими політиками, то потрібно відзначити, що у нас є дуже багато проросійських політиків чи таємно проросійських, тобто шпигунів, і вони тішаться будь-яким проблемам України. Але основна частина проукраїнського політикуму займає більш-менш консолідовану позицію: чемно, акуратно, але з відстоюванням інтересів України.