В Україні трапляється все більше випадків, коли можновладці намагаються розправитися із громадськими активістами за допомогою військкомату. Один з найбільш кричущих випадків – Кирило Яковець із харківського ГО НОН-СТОП, якого прагне відправити в окопи Давид Арахамія. Навіть знані активісти – Віталій Шабунін, Сергій Стерненко потерпають від замовних звинувачень в ухилянтстві, мета яких – відправити їх на фронт і заблокувати антикорупційну діяльність. В такий спосіб корумпована влада хоче зберегти свою безкарність. Вихід із ситуації – прийняття закону, який звільнить активістів від мобілізації, адже в Україні достатньо ресурсу військовозобов’язаних для поповнення лав ЗСУ.
На тлі свавілля ТЦК, коли людей хапають просто на вулицях, б’ють, загрожують зброєю і навіть катують співробітники ТЦК, суспільство має думати про механізми самозахисту і збереження контролю над владою, яка толерує такий підхід ТЦК, щоб продовжувати безкарно красти.
Суспільству потрібно зберегти свою пасіонарну верхівку – громадських активістів. Бо від цього залежить подальший розвиток країни – і після війни, і зараз, під час бойових дій. Адже без громадських лідерів країна захлинеться у корупції.
Власне, це вже відбувається. Із Великого крадівництва влада перейшла у Велике відновлення своїх статків. Крадуть мільярдами. І правоохоронці не можуть їх зупинити, бо самі беруть у цьому участь. Під час війни цей процес набув величезних масштабів. І одна з головних причин цього – величезна кількість активістів, викривачів корупції, які раніше контролювали владу і не дозволяли так зухвало красти, зараз опинилися у лавах ЗСУ – добровільно або через мобілізацію. І, звісно, вже не можуть здійснювати громадський контроль брехливої і здодійкуватої влади.
Задача – зберегти громадський актив суспільства. Адже треба називати речі своїми іменами. Більшість суспільства – аморфна, пасивна. І саме вона має зараз забезпечити нагальну потребу армії у нових резервах. Бо активісти першими вийшли на Майдан, першими пішли у ТРО в лютому 2022 року. І більше країна не має права витрачати цього дорогоцінного ресурсу свого розвитку і своєї безпеки.
І особливою актуальною ця проблема стає на тлі того, що можновладці наразі відкрили справжню охоту на активістів. Адже тепер в їхніх руках з’явилася зброя для швидкої і нібито законної розправи з ними – ТЦК. На будь-яке антикорупційне розслідування у чиновників тепер з’явився дуже простий спосіб реагування – повістка викривачам.
За прикладами не потрібно далеко ходити. Провідна харківська правозахисна організація ГО "НОН-СТОП" заявила про безпрецедентний тиск на свого керівника Кирила Яковця.
Після декількох розслідувань активістів, які викрили голову фракції «Слуга народу» Давида Арахамію та заступника СБУ Анатолія Сандурського на кришуванні інтересів ОПЗЖ у «Зерновій угоді» та скупці сумнівних комунальних боргів Харкова у російських банків, Кирила Яковця вже декілька місяців намагаються запроторити до лав ЗСУ, відправити на передові позиції і таким чином фізично позбутися небезпечного активіста.
За інформацією ГО «НОН-СТОП», одним з мотивів прийняття законопроекту №9342, що вводить нові умови для мобілізації, було бажання розправитися із відомим харківським правозахисником.
«Арахамія разом із військкоматами знищують опонентів, дисидентів, активістів і волонтерів. Можливо, ви вже чули, що в Україні зареєстровано законопроект #9342, що, в першу чергу, стосується звуження кола осіб, які мають право на бронь від мобілізації у звʼязку із доглядом за родичами-інвалідами І та ІІ групи. Для чого така раптова реформація? Враховуючи той факт, що ініціативу виявив саме пан Арахамія, який «замішаний» не в одній корупційній схемі», - повідомляють активісти.
Як зазначає ГО «НОН-СТОП», Кирило Яковець має законні підстави на відстрочку, бо доглядає за батьком-інвалідом, і є єдиною працездатною особою в родині.
«Арахамія вирішив створити новий спосіб тиску на голову ГО "НОН СТОП", бо законно вони вдіяти нічого не можуть, тому й вирішили проводити реформації. Ну що, герої, тепер завдяки вашій поправці з метою тиску на нас, військовозобов'язані, які раніше уникали мобілізації у звʼязку із інвалідністю родичів, можуть бути мобілізовані. Пане Давиде, можете розслабитись, адже К.Яковець є єдиною працездатною особою у сімʼї, на яку покладено місію догляду , за батьком-інвалідом», - зазначають правозахисники.
Проте ГО «НОН-СТОП» заявляє, що, незважаючи на відсутність правових підстав, влада продовжує тиск на Кирила Яковця за допомогою підконтрольних працівників ТЦК.
«В хід пішли й різноманітні способи, аби якнайвидше відправити К. Яковця до лав ЗСУ. Вказане вчиняється шляхом залучення посадових осіб військкоматів Харківської області, Слобідського ОРТЦК. Але закон та правда все одно на нашому боці», - повідомляють активісти.
Серед іншого, вони пов’язують цей неабиякий тиск і з тим, що Кирило Яковець є адвокатом відомого харківського спортивного мецената Володимира Манукяна, який був змушений покинути Україну через переслідування.
Правозахисники виявляють мужність, і, незважаючи на те, що їм загрожує відправка на фронт, вони надають безкоштовну правову допомогу мобілізованим чоловікам, які в силу різних причин не можуть служити.
І така ситуація є типовою для багатьох антикорупціонерів у регіонах України, з якими влада намагається розправитися, відправивши їх як м'ясо на фронт, щоб їх там вбили, тим самим забезпечивши собі можливість безкарно красти у тилу.
Що казати про активістів у регіонах, якщо головні активісти України, визнані волонтери як то Віталій Шабунін, Сергій Стерненко, Сергій Притула постійно потерпають від замовних намагань звинуватити їх в «ухилянтстві» і тому, що вони обирають собі легшу долю, займаючись громадською працею, а не йдуть воювати. І через такі закиди навіть Шабунін і Стерненко змушені оформлюватися на службу, і витрачати час на виконання невластивих функцій.
Хоча для будь-якої притомної людини очевидно, що користі країні Шабунін і Стерненко принесуть більше не в окопі, а на суспільному фронті. Бо це санітари громади, які вичищають авгієві конюшні державної влади. І ніхто, крім них, не зможе цього зробити. А якщо цього не буде робитися, то країна відкотиться до часів Януковича, остаточно перетвориться на бананову республіку, і, до речі, програє війну.
І тому виникає питання: а чому Арахамія сам не мобілізується і не піде у окоп? Можна гарантувати, що такий приклад надихнув би сотні тисяч громадян і вирішив би ті важкі проблеми із мобілізацією, які є зараз. Пішов би Арахамія добровольцем, і величезна кількість людей пішла б до військкоматів. І правові підстави для цього є. Народний депутат Олександр Дубінський зареєстрував у Верховній Раді проєкт закону, який пропонує скасувати відстрочки від мобілізації для парламентарів. І ніякої б катастрофи у країні не відбулося. На місце Арахамії і колег прийшла би інша сотня ноунеймів, які б так само вправно настискали кнопки. А Арахамія здійснив би подвиг.
Але чомусь Арахамія не хоче ставати героєм, а намагається відправити на фронт замість себе громадських активістів. Українське суспільство має проявити зрілість і убезпечитися від діяльності таких арахамій.
Потрібно на законодавчому рівні забезпечити захист громадських активістів від свавілля можновладців через дії ТЦК. Лідери громадських організацій мають бути звільнені від призову. В України достатній мобілізаційний потенціал, щоб забезпечити поповнення резервів ЗСУ без громадських лідерів. Звісно, у такого законопроекту мають бути чітко прописані критерії, оскільки одразу ж з’явиться багато охочих цим скористатися. Тому варто ввести жорсткі фільтри: активність громадської організації не менше 2-х років, наявність антикорупційних розслідувань, юридична освіта, активність та інші критерії, які дозволять одразу відсіяти шахраїв.
Але необхідність таких дій назріла і перезріла. Бо на кону майбутнє держави. Для просування цієї ініціативи антикорупціонери мають об’єднати зусилля і через суспільний системний тиск на Верховну Раду добитися виконання вимог, від задоволення яких залежить рух країни у цивілізоване європейське майбутнє.