Очевидно, Черновецький і компанія дуже поспішають, побоюючись можливих перевиборів. Після рішення Київради про відміну заборони на приватизацію 80% акцій муніципального пакету, почався тиск на міноритаріїв Київміськбуду із застосуванням залякування. Головною дійовою особою тут виступає В’ячеслав Супруненко – зять Леоніда Черновецького і депутат Київради за сумісництвом.
Одночасно спробували взятися і за компанію ТЕКТ, яка володіє великими пакетами акцій у багатьох підприємствах КМБ. Правда, зроблено це було у дещо дивний, одночасн смішний і фактично кримінальний спосіб. Із застосуванням силовиків чи, точніше, псевдосиловиків. Події останнього місяця в офісі ТЕКТу дуже нагадували КАМЕДІ КЛАБ.
ТЕКТ – потужний гравець на ринку цінних паперів. І ніколи не мав проблем з силовими чи контролюючими органами. Тим більш дивними були наступні події.
Отже, 31 серпня в офіс ТЕКТу прийшло двоє людей, які представилися охороні працівниками податкової міліції голосіївського району. Нібито з перевіркою. Пізніше, з податківців вони трансформувалися у працівників прокуратури міста Києва. Для ТЕКТу не склало особливих проблем перевірити ці дивні відвідини – податкова про свої ПЛАНОВІ перевірки повідомляє. І податкова міліція, і прокуратура офіційно повідомили, що своїх співробітників для перевірки ТЕКТу не направляли. Один із відвідувачів компанії, згодом, правда, був помічений у Прокуратурі Голосіївського району столиці. Цього разу він представився уже звичайним стажером.
Що це було – спроба залякати? Щось пронюхати? У будь-якому разі спроба дуже безглузда. Більше того – для стажера може обернутися кримінальною відповідальністю. Втім театр абсурду на цьому не припинився. 14 вересня у офісі компанії з’явився чоловік, який спочатку представився працівником податкової міліції. Згодом, коли він потрапив у об’єктив камери журналістів, уже змінив покази. Мовляв, візит у нього приватний, але чому конкретно прийшов сам не знає.
Не минуло й 5 днів, як дивний чоловік опинився в гостях у ТЕКТу вдруге.
Як видно, цього разу він представляв уже інший силовий орган – Службу боротьби з економічною злочинністю Голосіївського райвідділу міліції. Хоча, можливо, знову ж таки приватно. У слідчого виявилася дуже коротка, як на його професію пам'ять, – свого візиту кілька днів тому капітан Кошельник ніяк не міг пригадати. На питання журналістів відповідав смішно, розгублено. Постійно сам собі суперечив. Вперто не бажав назвати своє ім’я. Однак в сумі таки визнав, що його відвідини ТЕКТу – не власна ініціатива, а виконання чийогось доручення чи просьби.
Чоловік явно нервував, уже певно розуміючи, що його дії підпадають під деякі статті кримінального кодексу.
Уже наступного дня, 20 вересня в офісі компанії ТЕКТ з’явився новий візитер.
Знову ж таки не бажав назватися журналістам. Після спілкування з юристами компанії, виявилося, що цього разу прибулець має намір перевіряти ТЕКТ від Контрольно-ревізійного управління. Це викликало у юристів компанії, як мінімум подив. Контрольно-ревізійне управління займається перевіркою лише бюджетних установ, але аж ніяк не приватних компаній. Словом, КРУшника відправили ні з чим. Черговий ляп.
Абсолютно не важко здогадатися, хто є реальним ініціатором подібних псевдо перевірок. Адже чиновницька школа радянських часів міцно засіла в душах «власть імущих». Якщо добавити сюди сучасний прагматизм і почуття абсолютної безкарності, яка базується на родинних зв’язках в ешелонах влади, а мотивацією є сотні мільйонів доларів, то такі методи залякування стають звичною справою.
Але є один суттєвий недолік у такому способі ведення бізнесу. Залякування спрацьовують на тих, хто боїться. Чи порушує закон. В даному випадку візитери більше нагадують клоунів з розгубленими очима, яких швидше за все просто залякали, або ж «взяли на гачок» обіцянками, до прикладу надати квартиру. Чому б ні? «Київміськбуд» має їх вдосталь, за ціною у десятки разів дешевшою, аніж випускає їх на ринок. А держава, в особі представників київської міської ради, із задоволенням віддає належні громаді міста квартири потрібним людям. І це зрозуміло, воно ж вигідніше – гроші не свої.
От і вимальовується картина не просто корупції, а багаторівневої корупції. І якщо не зважати на такі речі, то і всі решта будуть діяти такими ж методами. Чому б ні? Якщо влада вирішує свої особисті корисливі інтереси не зважаючи на закон, то громадяни мають таке ж право. Чи може все ж таки є в правоохоронних органах відомство, яке контролює «перевертнів»?