Голова Верховної Ради України Андрій Парубій заявив про необхідність завершення судової реформи в Україні до липня 2016 року. Він зазначив, що поставив собі завдання протягом поточної сесії внести у другому читанні зміни до Конституції України та ухвалити законопроекти для того, аби реформа повністю завершилась.
Нажаль, завершити судову реформу до липня поточного року повноцінно неможливо. Є шанс схвалити закони і зробити реформу більш-менш радикальною, а вже як вони там будуть мобілізувати голоси – це інша справа. Однак навряд чи в Україні є багато противників судової реформи. Навіть ті, хто сьогодні критикує владу і формує свої рейтинги на її критиці, у цьому питанні владу підтримують. Ну, звичайно, крім Опозиційного блоку.
В цілому, схвалення змін до Конституції та прийняття законів має бути достатнім для результативного проведення судової реформи. Тобто, якщо закон приймається, якщо він нормально виписаний, то на його підставі можна провести реформу. При цьому слід бути готовими до усіляких неприємностей, оскільки найбільший опонент судової реформи – це суддівський корпус. У них є чималі можливості – є адміністративні суди, є Конституційний суд, і вони, звичайно, намагатимуться «збити» цю реформу усіма доступними шляхами і методами.
Очевидно, що крім схвалення нового законодавства, потрібні й більш практичні кроки на шляху реалізації реформи, зокрема, механізм контролю за судами та суддями. Частина нового закону про судоустрій передбачає такий механізм, тут вигадувати нічого не потрібно. Це уже є в проекті закону – той, що зараз народився і має найближчим часом бути внесений на голосування до парламенту разом зі змінами в Конституцію. В цьому законі питання контролю над суддями якраз висвітлене і прописане дуже серйозно.
При цьому жодних додаткових окремих органів для контролю над судами та суддями, створювати не обов’язково. Для цього є Вища рада юстиції, є Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), є правоохоронні органі. Інша справа, що протягом реформи та під час перенабору суддів, будуть створюватися комісії, які вивчатимуть спосіб життя служителів Феміди, різні додаткові фактори, в тому числі майнові. Однак цим будуть займатися не якісь спеціальні державні органи, а комісії, які будуть створюватися при ВККС або Вищій раді юстиції.
Що ж стосується нині діючих суддів, то їх переатестація триває і дає певний результат. Водночас, його недостатньо, оскільки процесу бракує радикалізму. Для більш якісного практичного результату, потрібні набагато більш серйозні зміни.