В системі освіти ми маємо брати український курс, а не європейський. І якщо нація весь час на когось орієнтується і не має власної дороги, то тоді їй треба визнати, що її немає, тому що вона сходить на чужу тропу. Раніше ми орієнтувалися на московську освіту, тепер ми орієнтуємось на європейську. Це ж треба так себе ненавидіти, принижувати і бути такими публічними малоросами, щоб весь час говорити про те, що «ми щось наслідуємо». Тобто це поразка до початку будь-якого кроку.
Якщо держава і суспільство культивують знання, а не лише матеріальні цінності, тоді 1 вересня можна вважати Днем знань. Натомість чи відповідно до знань наші з вами випускники і ми з вами отримуємо роботу і платню за неї? Якщо, скажімо, система середньої освіти зазнає якогось фінансового реформування, то система вищої освіти абсолютно його не зазнає. А про що це свідчить? Вища освіта передусім продукує наукові постулати і наукові істини. Тому сьогодні 1 вересня, з огляду на те, хто у нас міністр освіти і хто перед тим був: чи Табачник, чи Квіт, чи Гриневич — це один гірший за гіршого. З цими людьми, даруйте, не асоціюється поняття знань, з ними асоціюється бізнесовий інтерес, загорнений в освітню упаковку.
Для мене 1 вересня сьогодні це трагічний день, тому що ці істоти усілякими можливими силами намагатимуться провести через ВР Закон про освіту, який ставить крапку на українській національній освіті. Якщо зважати на так звані псевдореформи, які можна назвати євроремонтом стін, коли фундамент залишається зовсім інший, то тоді ми не готуємо випускників для України, ми готуємо дешеву робочу силу для «Фуджікури» з поганим знанням англійської мови, тому що у нас ніхто не піклується про те, щоб розвивалася державна мова. Натомість навпаки, за ініціативою того нещастя, що Квіт, українську мову роблять не обов'язковим предметом в вишах, як і історію. В середніх школах українську історію зливають зі світовою, українську літературу зливають з зарубіжною — то кого ми вчимо, кого ми формуємо, для кого? Ну тоді визнайте, що ми не маємо національної свідомості, що ми малороси, що ми пораженці. Так ні, очевидно, їм треба бавитися в це, очевидно, їм кейсами гроші носять, щоб добивати Україну.
Я розумію, що Майдан показав неабияку силу українців в плані національного самоусвідомлення, вони цього налякалися, тому вирішили знищувати українську національну ідею саме через школу і вищу школу. Тому 1 вересня — це початок чергової української трагедії, тому що 1 вересня може принести українцям Закон про освіту, якій, навпаки, приводить до повного краху того, що українці напрацьовували, зокрема, в середині 90-х років — це був останній спалах відродження української освіти, бо стрімке її знищення почалося при Табачникові, найстрімкіше при Квітові, і вже далі повна яма при цей женщине Гриневич — учительницы из Львова.
Процитую: «Що мені з твоїх знань, якщо в них немає ні краплі любові?». Якщо ми не закладаємо в студенті патріотизм, не закликаємо мати центричний стрижень, то хто переді мною сидять? Гвинтики, які будуть продаватися? От їх для того і формують, щоб продати дешево чи дорого. В Україні створені такі умови, що студентові, майбутньому професіоналу дуже складно працевлаштуватися, або створені такі умови, аби він покинув цю землю. Щоб цю землю ці тварі тепер продали, за що виступає ось цей пєвєц — краще вже пінопластом по вікнах, чим слухати Вакарчука, і всю іншу ліберальну зграю... Тобто саме через освітню сферу будується кардинальне знищення українців як нації, тому що кожна держава будує свою освіту на національних засадах. Тільки малороси будують свою державу на якихось європейських зразках.
Якщо ці істоти не розуміють, яку роблять біду, то я їх посилаю не тільки туди, куди варто було б їх послати, я їх посилаю в епоху середньовіччя, коли латина окупувала цілий світ і була мовою науки і культури — і що це нам дало? Абсолютно нічого. Це убивало нашу державу. Так само тепер. Якщо ми говоримо про інтернаціоналізацію освіти, то ми її убиваємо. Тільки національна сильна освіта здатна вивести народ із прірви, а інтернаціональна освіта знеличнює його і робить просто біомасою.
А нові зміни в освіті в новому навчальному році — це на грані фолу. Для чого нам це? Для чого насаджувати мову ворога, мову окупантів в школах? Цю мову мають вивчати майбутні контррозвідники, відповідні підрозділи Служби безпеки, які будуть допитувати їхніх полонених. Тому що з ворогом тільки одна мова — кулемет у рот, і все. А не навчання дітей за підручниками з руського язика. Ці кроки — це кроки геть від України, або Україна геть від освіти. І для мене це цілком логічно, що цей процес очолила женщина Гриневич — права рука Яценюка, який публічно заявляв про надання російської мові особливих преференцій. Вони через ту женщину знайшли спосіб втілення антиукраїнських шовіністичних, абсолютно русофільських ідей.
Даруйте, якщо вони за реформу у середній школі вважають забирання червоних ручок, то я з цього буду гомерично сміятись. Може, вони зі світлофору заберуть червоний колір, щоб це дитину не розило? Для чого переводити дітей писати олівцями? Щоб вони гумкою витирали свої бздури, які пишуть? Чи дитину треба привчити до дисципліни і вона з 1 класу має знати, де і як вона має себе поводити і що значить виконувати домашнє завдання. І це зовсім не є велике благо — відсутність домашніх завдань. Навпаки. Треба максимально вдома працювати з дитиною, і це вже завдання батьків, а школа має перевірити цю роботу з дитиною. Тобто це все робиться для того, щоб ми не володіли знаннями, бо знання — це сила. У нас залишається ще забрати ту силу, і тоді можна робити все що завгодно з цими юнаками, студентами і випускниками.